6-3399зп14 Про заборону нараховувати оплату за опалення, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - 13.10.2014 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" про заборону нараховувати оплату, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом до комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" (далі - КП "СТКЕ") про заборону нараховувати оплату за опалення, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позивач посилався на те, що з 2000 року він не може укласти з відповідачем договір про надання послуг з централізованого опалення, оскільки у КП "СТКЕ" відсутня проектно-конструкторська документація. У зв'язку з цим він відключився від системи опалення будинку, про що попередив відповідача та міський виконавчий комітет. Також за рекомендацією працівників КП "СТКЕ" він придбав радіаторні батареї та інші деталі для ремонту опалювальної системи квартири. Під час проведення ремонтних робіт з'ясувалося, що стояки з першого по п'ятий поверхи не працюють, в результаті чого він придбав електрообігрівачі, електрокаміни для опалення квартири.

Позивач вважав, що йому було завдано матеріальну шкоду, оскільки використання куплених ним обігрівачів спричинило нарахування надмірної сплати за спожиту електроенергію. Крім того, позивач зазначав, що відповідач неправомірно нараховує йому оплату за опалення, оскільки відсутній договір про надання таких послуг та система опалення будинку не працює.

На підставі зазначеного, позивач просив суд заборонити відповідачу нараховувати оплату за опалення починаючи з 1 жовтня 2011 року, стягнути з відповідача на користь міського бюджету 766 грн., як незаконно нараховану оплату за опалення, стягнути з КП "СТКЕ" на його користь 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 5 березня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 5 березня 2013 року залишено без змін.

29 вересня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, що потягло, на його думку, ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах.

Колегія суддів вважає, що у допуску до провадження вказаної вище справи слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до вимог статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини 1 статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) недодержання умови щодо річного строку для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України є підставою для відмови у допуску справи до провадження, оскільки такий строк поновленню не підлягає. Зазначене правило поширюється й на судові рішення суду касаційної інстанції (Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України), що ухвалені до 30 липня 2010 року - дати набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Рішення не підлягає допуску до перегляду Верховним Судом України, якщо протягом одного року з моменту його ухвалення не виникло підстав для його перегляду, тобто не ухвалено рішення, яким судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Крім того, рішення не підлягає допуску до провадження в разі, якщо протягом одного року було ухвалено інше рішення, але протягом цього строку не подано відповідної заяви про його перегляд.

З урахуванням викладеного, недодержання вимог цивільно-процесуального законодавства щодо річного строку звернення із заявою про перегляд судових рішень є підставою для відмови у допуску справи до провадження, оскільки поновленню такий строк не підлягає.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" про заборону нараховувати оплату, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року до провадження Верховного Суду України відмовити.