6-36167зп14 Про визнання договору поруки недійсним - 13.10.2014 Прийняття

головуючого Кузнєцова В. О., суддів: Журавель В. І., Наумчука М. І., Ізмайлової Т. Л., Остапчука Д. О.,розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - Приватне підприємство "GRAIN", про визнання договору поруки недійсним,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, у якому зазначали, що 25 жовтня 2005 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") та Приватним підприємством "GRAIN" (далі - ПП "GRAIN") було укладено кредитний договір № КГ8Д, згідно з умовами якого останнє отримало кредит у розмірі 569 568, 12 доларів США для придбання сільськогосподарської техніки (сіялки пневматичної).

Цього ж дня у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором було укладено договір поруки № ДП-КГ8Д-2, відповідно до п. 4 якого у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручителем за цим договором за зобов'язаннями ПП "GRAIN" перед ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначено ОСОБА_3, однак останній стверджує, що договір поруки № ДП-КГ8Д-2 від 25 жовтня 2005 року укладений з порушенням вимог законодавства і він, ОСОБА_3, не підписував його, а також його дружина ОСОБА_4 не давала своєї згоди на укладення її чоловіком цього договору. Посилаючись на вказані обставини, просили суд визнати договір поруки недійсним.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2014 року, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано договір поруки № ДП-КГ8Д-2, укладений 25 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк", недійсним з моменту укладення. Відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні її позовних вимог до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ПП "GRAIN", про визнання договору поруки недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 28 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2014 року залишено без змін.

11 вересня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ПАТ КБ "ПриватБанк" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, саме: ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року у справі № 6-50885св13.

Постановляючи ухвалу 29 січня 2014 року у справі № 6-50885св13, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією попередніх судів про відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним, виходячи з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він не підписував оспорюваний договір поруки. Так, згідно з висновком додаткової судово-почеркознавчої експертизи від 27 травня 2013 року за № 226 підпис від імені позивача у графі "Поручитель" договору поруки № 7.6 - 88-П-14 від 30 жовтня 2009 року виконаний самим позивачем. Повторна судово-почеркознавча експертиза не була проведена у зв'язку із її неоплатою позивачем.

У той же час, постановляючи ухвалу 04 червня 2014 року у справі № 6-10909св14, про перегляд якої подано заяву, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією попередніх судів про визнання договору поруки недійсним, виходячи з того, що в суді знайшов підтвердження факт того, що позивач особисто не укладав та не підписував оспорюваний договір поруки. Так, відповідно до висновку № 1896 комісійної додаткової судово-почеркознавчої експертизи від 16 жовтня 2013 року підпис від імені ОСОБА_3 розташований в графі "Поручитель" у рядку "ОСОБА_3" на лицьовій стороні договору поруки № ДП-КГ8Д-2 від 25 жовтня 2005 року, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що у наведених справах тотожними є встановлені судами фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, які розглядались, а, відповідно, що правовідносини, які виникли між особами, які брали участь у розгляді вказаних справ, подібні і мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в порівнянні зі справою, у якій постановлена ухвала, яку просить переглянути заявник, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судового рішення, про перегляд якого заявником подано заяву, то у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - Приватне підприємство "GRAIN", про визнання договору поруки недійсним, за заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року відмовити.