6-35581зп14 Про зобов'язання привести межі земельної ділянки відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, знесення частини незавершеної будівництвом будівлі, що виходить за межі земельної ділянки відповідно до Державних будівельних норм, та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою - 13.10.2014 Прийняття

головуючого Кузнєцова В. О., суддів: Журавель В. І., Наумчука М. І., Ізмайлової Т. Л., Остапчука Д. О., розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, третя особа - відділ Держкомагенства у Вижницькому районі Чернівецької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що їй на праві власності належить Ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель по АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1980 га.

Вказувала, що у травні 2012 року її сусід ОСОБА_3 без погодження з нею перемістив частину огорожі на її частину земельної ділянки. Фактичні межі земельної ділянки відповідача не відповідають межам земельної ділянки, визначеним кадастровим планом та державним актом на право приватної власності на земельну ділянку, не відповідає акту встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, унаслідок чого частина земельної ділянки, якою вона користується, використовується відповідачем, на її частині земельної ділянки розміщена незавершена будівництвом будівля, що будується відповідачем.

Просила суд зобов'язати відповідача привести межі його земельної ділянки відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1; знести частину незавершеної будівництвом будівлі літ. "Б", "В", що виходить за межі його земельної ділянки відповідно до п. 3.25 Державних будівельних норм та зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2014 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 привести межі належної йому земельної ділянки відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у частині накладення земельної ділянки площею 0,0003 га, що виходить за межі його земельної ділянки; знести частину незавершеної будівництвом будівлі під літ. "Б", "В", що виходить за межі його земельної ділянки відповідно до п. 3.25 Державних будівельних норм. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2014 року у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2014 року відмовлено на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

04 вересня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2011 року у справі № 6-23537св11, від 22 лютого 2012 року у справі № 6-42958св11, від 18 квітня 2012 року у справі № 6-7808св12, від 25 квітня 2012 року у справі № 6-5045св12, від 04 липня 2012 року у справі № 6-11810св12, від 21 серпня 2013 року у справі № 6-23579св13 та від 25 вересня 2013 року у справі № 6-21087св13.

Постановляючи ухвалу 18 квітня 2012 року у справі № 6-7808св12, Вищий спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для знесення самочинних будівель, виходячи з того, що питання про їх знесення не відноситься до компетенції позивача, оскільки лише відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування може ставити перед судом питання щодо зобов'язання особи, яка здійснила або здійснює будівництво, провести відповідну перебудову.

Постановляючи ухвалу 25 квітня 2012 року у справі № 6-5045св12, Вищий спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом знесення гаража, виходячи з того, що вказаний гараж побудований на відповідній земельній ділянці, що належить відповідачу і зареєстрований як новобудова, органами державної влади питання про його знесення відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України не ставилося.

Постановляючи ухвалу 04 липня 2012 року у справі № 6-11810св12, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю та про знесення самовільно збудованої споруди, виходячи з того, що позивач не надав суду доказів на обґрунтування своїх вимог та не зазначив, яке його право порушено при здійсненні реконструкції відповідачем свого власного будинку.

Постановляючи ухвалу 21 серпня 2013 року у справі № 6-23579св13, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі судові рішення суду першої інстанції, погодився з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю та про знесення самовільно збудованої споруди, виходячи з того, що позивач не довів в чому саме полягає порушення його прав у зв'язку із влаштуванням оглядової ями з навісом над нею на спірній земельній ділянці. А відповідач як орган місцевого самоврядування з відповідним позовом до суду не звертався.

Постановляючи ухвалу 25 вересня 2013 року у справі № 6-21087св13, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками попередніх судів про відсутність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю та про знесення самовільно збудованої споруди, виходячи із відсутності істотних перешкод у здійсненні позивачем права власності щодо земельної ділянки та домоволодіння, оскільки виявлені в експертизі порушення суттєво не впливають на здійснення ним права користування своїм майном.

У той же час, постановляючи ухвалу 06 червня 2014 року у справі № 6-23527ск14, про перегляд якої подано заяву, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією попередніх судів про зобов'язання відповідача знести частину незавершеної будівництвом будівлі, що виходить за межі його земельної ділянки, враховуючи висновок судової земельно-технічної експертизи від 16 липня 2013 року № 860, який у встановленому законом порядку відповідачем не спростований.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що у наведених справах тотожними є встановлені судами фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, які розглядались, а, відповідно, що правовідносини, які виникли між особами, які брали участь у розгляді вказаних справ, подібні і мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в порівнянні зі справою, у якій постановлена ухвала, яку просить переглянути заявник, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.

Разом із тим, посилання заявника як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2011 року у справі № 6-23537св11 та від 22 лютого 2012 року у справі № 6-42958св11 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України не може здійснюватися, оскільки зазначеними ухвалами судові рішення попередніх судів були скасовані, а справи направлено на новий розгляд у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права щодо встановлення фактичних обставин, то таке не свідчить про їх тотожність із встановленими судом фактичними обставинами справи, у якій постановлена ухвала, про перегляд якої подано заяву.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у заяві ОСОБА_3 доводи не вказують на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, яке потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, третя особа - відділ Держкомагенства у Вижницькому районі Чернівецької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2014 року відмовити.