6-25201св14 Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з виконання проектних робіт, та щодо зустрічних вимог про визнання договору недійсним - 01.10.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій" про стягнення коштів за невиконання умов договору та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій" до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2014 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій" (далі - ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій") та просив стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 22 200 грн та судові витрати.

Позивач посилався на те, що 07 березня 2013 року між ним та ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій" був укладений договір № 01/070313 про надання послуг з виконання проектних робіт, згідно з умовами якого позивач повинен був виконати проектні роботи, а відповідач - прийняти та оплатити роботу.

11 червня 2013 року між сторонами було складено акт здачі-прийняття проектної документації, у якому визначено, що роботи згідно з договором виконані в повному обсязі на суму 37 тис. грн, претензії до належності виконання відсутні, а відповідач зобов'язався виплатити 60 % вартості робіт в сумі 22 200 грн, проте, відповідач свої зобов'язання за умовами договору не виконав.

У січні 2014 року товариство подало зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним з тих підстав, що особа, яка уклала спірний договір, не мала відповідного на це доручення від ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій".

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2014 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій" про стягнення коштів за невиконання умов договору.

Задоволено зустрічний позов ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій" до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.

Визнано недійсним договір від 07 березня 2013 року № 01/070313, укладений між ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій" та ОСОБА_3, з моменту його вчинення - 07 березня 2013 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Судами встановлено, що 07 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій", в особі в. о. директора ОСОБА_4, яка діяла на підставі наказу від 20 липня 2012 року № 10, було укладено договір про надання послуг з виконання проектних робіт.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану виконавцем роботу. Виплати здійснюються двома платежами із розрахунку 60 % на 40 % від загальної суми, що зазначена у наряді - завданні, за повністю виконаний обсяг робіт, 60 % - за виконані роботи, 40 % - після усунення зауважень Держбудекспертизи та замовника (п. 2.2 договору).

Відповідно до акта здачі-приймання проектної документації згідно з договором від 07 березня 2013 року № 01/070313, складеного 11 червня 2013 року, роботи виконані в повному обсязі на суму 37 тис. грн; роботи виконані належним чином і відповідають нормативній документації; претензій щодо виконаної роботи одна до одної сторони не мають; даний акт є підставою проведення взаєморозрахунків між сторонами.

Згідно з нарядом-завданням від 25 квітня 2013 року № 01/250413 та договором від 07 березня 2013 року № 01/070313 замовник зобов'язується оплатити 60 % вартості, а саме: 22 200 грн за виконані роботи протягом з 10 - 17 липня 2013 року. Решту 40 %, а саме: 14 800 грн - після отримання позитивного висновку від Держбудекспертизи.

Вказаний акт від замовника підписано ГІП ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічний позов ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій", суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4, яка підписала спірний договір з ОСОБА_3 від імені товариства, не була наділена такими повноваженнями, оскільки їй не видавалась довіреність на укладення вказаного договору.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Відповідно до ст. 14 Статуту ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій" виконавчим органом товариства є директор, який діє на підставі довіреності, виданої загальними зборами учасників терміном на три календарні місяці з можливістю продовження даного терміну.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноваження, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частиною 2 ст. 241 ЦК України визначено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту з вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з акта здачі-приймання проектної документації згідно з договором від 07 березня 2013 року № 01/070313, складеного 11 червня 2013 року, роботи виконані в повному обсязі на суму 37 тис. грн; роботи виконані належним чином і відповідають нормативній документації; претензій щодо виконаної роботи одна до одної сторони не мають; даний акт є підставою проведення взаєморозрахунків між сторонами.

Суди попередніх інстанції, встановивши належне виконання ОСОБА_3 умов договору, не врахували, що ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій" прийняло від позивача виконані роботи, чим фактично схвалило правочин - договір про надання послуг з виконання проектних робіт від 07 березня 2013 року.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Абзацами 1, 5 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) передбачено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 4 статті 60 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на вказані обставини, не перевірили доводи ОСОБА_3 про те, що він належним чином виконав свої зобов'язання за договором - проектні роботи, а відповідач, прийнявши виконані ним роботи, не оплатив їх та не повернув йому виконані ним роботи.

Оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.