Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Нагорняка В.А., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільненні, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2014 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 травня 2014 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у сумі 9 441 грн 11 коп.

ОСОБА_4 посилалась на те, що вона з 08 серпня 2012 року по 15 грудня 2012 року згідно з трудовим договором працювала у ФОП ОСОБА_5 на посаді виконавчого директора - менеджера. Вказаний трудовий договір був розірваний та знятий з реєстрації в Центрі зайнятості з 15 грудня 2013 року.

Згідно з п. 3 трудового договору ФОП ОСОБА_5 зобов'язана виплачувати заробітну плату в розмірі 1 135 грн щомісячно. Однак, у день звільнення їй не була виплачена заробітна плата. Згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 травня 2013 року відповідачка зобов'язана виплати їй зарплату в сумі 4 435 грн. Однак до цього часу зарплата не виплачена.

Надалі позивачка збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідачки на її користь середньомісячний заробіток за час затримки з розрахунком у розмірі 14 497 грн 03 коп. станом на 09 січня 2014 року, моральну шкоду в сумі 3 000 грн, 550 грн за надану правову допомогу та 170 грн за нотаріальне посвідчення довіреності на представництво інтересів у суді.

У жовтні 2013 року ФОП ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на кошти та майно, які знаходяться в незаконному володінні ОСОБА_4, стягнення майнової шкоди у сумі 16 050 грн 91 коп. та судових витрат.

Вказувала на те, що сума заборгованості в розмірі 4 435 грн 44 коп. визнана судом до стягнення на підставі того, що ФОП ОСОБА_5 не надано доказів у вигляді відомостей про заробітну плату. При цьому судом відхилені надані ОСОБА_5 інші докази отримання працівником коштів та товару, у тому числі в рахунок заробітної плати у сумі 16 050 грн 91 коп. За період роботи ОСОБА_4 вела зошит обліку товару та використання коштів. Згідно з записами вчиненими ОСОБА_4 у вказаних зошитах, вона отримала кошти в сумі 12 272 грн 65 коп. Звіт про витрачання коштів ОСОБА_4 не наданий. На даний час гроші утримуються ОСОБА_4 і не повернуті власнику.

З урахуванням того, що рішенням суду не підтверджено отримання ОСОБА_4 заробітної плати з сум виторгу, ці суми вважаються такими, що привласнені працівником без дозволу та згоди власника.

ФОП ОСОБА_5 просила витребувати у ОСОБА_4 утримувані нею первинні документи обліку СГД-ФО ОСОБА_5, у тому числі докази сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачених із заробітної плати; стягнути майнову шкоду у загальній сумі 16 051 грн 91 коп.; стягнути кошти сплачені за юридичні послуги та за нотаріальне посвідчення довіреності на представництво інтересів у суді, а також моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 середньомісячний заробіток за час затримки з розрахунком в сумі 14 497 грн 03 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

Зустрічний позов ФОП ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 незаконно утримувані кошти у сумі 8 180,63 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 243 грн 60 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5 про стягнення витрат за нотаріальне посвідчення довіреності на представлення інтересів у суді відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 20 травня 2014 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2014 року змінено в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшено суму стягнутих коштів з 14 497 грн 03 коп. до 13 774 грн 77 коп.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_5

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що заборгованість з виплати заробітної плати тривала з 15 грудня 2012 року та по день розгляду місцевим судом даної справи, а тому дійшов правильногшо висновку про задоволення позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 грудня 2012 року по 09 січня 2014 року.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який здійснений позивачем та покладений в основу рішення, не відповідає нормам, закріпленим у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , а тому дійшов правильного висновку про зменшення суми стягнутих коштів з 14 497 грн 03 коп. до 13 774 грн 77 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, враховуючи характер немайнових втрат, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов правильного висновку про стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 500 грн.

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про часткове задоволення зустрічного позову ФОП ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди у сумі 8 180 грн 63 коп. та відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на кошти та майно, які знаходяться у незаконному володінні ОСОБА_4 та витребування первинних документів обліку СГД-ФО ОСОБА_5, в тому числі докази сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачених із заробітної плати найманого працівника.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та з їх оцінкою.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2014 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.