Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Попович О.В., Ступак О.В., Савченко В.О., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 27 березня 2014 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення належної їм на праві спільної власності квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_8, який проживає у квартирі АДРЕСА_2 за цією ж адресою.

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 7 318,80 грн та моральну шкоду в розмірі 1 тис. грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 27 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Судами встановлено, що 12 серпня 2012 року сталося затоплення зазначеної квартири через незакриття крану на кухні квартири АДРЕСА_2, розташованої за цією ж адресою, власником якої є ОСОБА_9 Крім того, у цій квартирі зареєстрований та проживає ОСОБА_8 (а.с. 25).

Визначивши загальну суму майнової шкоди, завданої залиттям квартири, в розмірі 7 318,80 грн, та моральної шкоди у сумі 2 тис. грн, позивачі звернулися до суду.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог позивачів в частині відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири, та з часткової доведеності вимог про компенсацію моральної шкоди. Також обов'язок відшкодувати майнову та немайнову шкоду було покладено на ОСОБА_8, який проживає у квартирі АДРЕСА_2.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, так як вважав, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, натомість завдана шкода має бути відшкодована власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_9

Однак із таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону і не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особини, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особини, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положеннями частини 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявної її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином заподіяна залиттям квартири майнова та моральна шкода має відшкодовуватися особою, яка її завдала.

Враховуючи це апеляційний суд помилково вважав, що завдана позивачам шкода повинна бути відшкодована власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_9, адже судом першої інстанції встановлено, що шкода була завдана ОСОБА_8, який не заперечує, що залиття квартири відбулося з його вини через незакриття крану на кухні (а.с. 126).

Разом із цим суд касаційної інстанції не може залишити рішення суду першої інстанції в силі, так як апеляційний суд фактично не розглянув апеляційну скаргу в частині оспорювання розрахунку розміру майнової та моральної шкоди.

За таких обставин суд неправильно застосував норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановив усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, визначених частинами 2, 3 статті 338 ЦПК України.

Особливості визначення територіальної підсудності в районі проведення антитерористичної операції встановлюються положеннями Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (1632-18) (далі - Закон).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 року № 27/0/38-14 "Про визначення територіальної підсудності справ" передбачено зміну територіальної підсудності цивільних справ, підсудних апеляційному суду Донецької області, та визначено, що такі справи підсудні апеляційному суду Запорізької області.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 27 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду Запорізької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.