Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Амеліна В.І., Фаловської І.М.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_7, Мелітопольської міської ради, треті особи: управління Держкомзему у м. Мелітополі, ОСОБА_8, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод у користуванні жилим будинком, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, зазначала, що вона є власницею Ѕ частини будинку АДРЕСА_1.

Власником суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 є неповнолітній ОСОБА_5, межа між вказаними земельними ділянками проходить по стіні, належної їй частині будинку, два вікна виходять на земельну ділянку, якою користуються відповідачі, у зв'язку з чим, при проведенні робіт щодо необхідності обслуговування та ремонту стіни будинку, вона повинна користуватися частиною земельної ділянки відповідачів.

Посилаючись на те, що їй чинять перешкоди у користуванні суміжною земельної ділянкою й вона позбавлена можливості обслуговувати стіну жилого будинку що призводить до її руйнування, ОСОБА_4 просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року позов задоволено частково.

Встановлено безстроковий земельний сервітут для обслуговування та ремонту стіни жилого будинку АДРЕСА_1 по мірі необхідності проведення вказаного ремонту та обслуговування у вигляді права проходу ОСОБА_4 по частині земельної ділянки, що розташована по провулку Селянському у місті Мелітополі та перебуває у користуванні ОСОБА_5 та Мелітопольської міської ради Запорізької області й примикає до будинку №4.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року, зазначене рішення міськрайонного суду скасовано й у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За правилами ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач з вимогою або пропозицією щодо встановлення сервітуту до користувача земельної ділянки - ОСОБА_5, який досяг повноліття і має повну цивільну дієздатність не зверталася, а відтак відсутні підстави для вирішення даного спору у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин й вірно застосував положення норм матеріального права, й оцінивши усі забрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують й висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.