Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,

Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

Позивач посилався на те, що з 02 жовтня 1999 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 У шлюбі подружжя має двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначав, що протягом останнього часу вони з відповідачкою не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть, кожен живе своїм життям і не намагається перейнятися проблемами іншого. Шлюб існує тільки формально, подружні відносини не існують фактично протягом тривалого часу. Також вказував на те, що не вбачає можливості збереження шлюбу, та вважає це недоцільним, при цьому він продовжує турбуватися про спільних дітей та надає їм фінансову допомогу, приймає участь у їх житті та вихованні.

Враховуючи вказане, позивач просив розірвати шлюб з відповідачкою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року, позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 02 жовтня 1999 року у відділі реєстрації актів громадського стану Івано-Франківського міськвиконкому Івано-Франківської області, актовий запис № 1240. Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишено "ОСОБА_3", прізвище відповідача - "ОСОБА_4". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02 жовтня 1999 року, у якому мають двох дітей: доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сторони припинили спілкування як подружжя, спільного господарства не ведуть, проживають окремо та збереження шлюбу є неможливим. Також суд виходив з відсутності підстав для надання сторонам строку на примирення.

При розгляді справ про розірвання шлюбу суд за правилами ст. 112 СК України з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).

За змістом ст. 111 СК України суд не зобов'язаний призначати строк для примирення подружжя.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) (далі - Постанова), суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, врахував наявність у сторін неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.