Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу № 500 о/с від 22 вересня 2015 року в частині звільнення його з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 вересня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що з 13 серпня 2010 року ОСОБА_3 обіймав посаду інспектора ДПС взводу № 3 РДПС у ДАІ по обслуговуванню м. Харкова ГУМВС України Харківської області.

23 липня 2015 року ГУ МВС України в Харківській області винесено наказ № 935 "Про організаційно-штатні зміни по ГУМВС України в Харківській області", яким було оголошено перелік змін штатних підрозділів, що діють при ГУМВС України в Харківській області, органів та підрозділів підпорядкованих ГУМВС України в Харківській області та Харківському міському управлінню ГУМВС України в Харківській області, відповідно до додатку-витягу, яким передбачалось скорочення, в тому числі, усіх посад інспекторів ДПС взводу № 3 РДПС у ДАІ по обслуговуванню м. Харкова ГУМВС України Харківської області.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивача правомірно звільненено на підставі п. 63 "з" Положення про Проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України через скорочення штатів, оскільки була відсутня можливість подальшого використання його на службі, від рівнозначних посад в інших службах ОВС ОСОБА_3 відмовився, так як хотів і в подальшому проходити службу в державтоінспекції.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення).

Відповідно до пункту 8 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 Положення віку підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку. Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Пунктом 64 Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться, зокрема, при скороченні штатів. Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров'я проводиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови відсутності можливості для призначення їх на рівнозначну посаду.

Судами встановлено, що згідно Витягу із переліку змін у штатах МВС, додаток до Наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 935 від 23 липня 2015 року, загальна кількість скорочених посад у підрозділах, підпорядкованих управлінню ДАІ склала 150 осіб. При чому у взводах 1, 2 передбачалось введення 12 осіб інспекторів, а в взводах 3-7 (де проходив службу позивач), передбачалось скорочення усіх посад.

В цей же день ОСОБА_3 було ознайомлено з даним наказом та повідомлено про скорочення його посади.

З актів про пропонування вакантних посад від 27 серпня 2015 року, 21 вересня 2015 року та 22 вересня 2015 року вбачається, що позивач від запропонованих посад в ХМУ та ГУМВС України в Харківській області відмовився.

Таким чином, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач відповідно до вимог частини 2 статті 49-2 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці пропонував позивачу іншу роботу, з'ясовував його намір щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ, і оскільки посада, яку обіймав позивач була скорочена, то правомірно звільнив його зі служби.

Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивач не вказував на допущене порушення відповідачем порядку звільнення його зі служби в частині згоди попередньої відповідної профспілкової організації, членом якої він був.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.