Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні власністю та виселення, за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання недійсними публічних торгів, акта по проведенню публічних торгів та свідоцтва про право власності за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року,

У лютому 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у порядку примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2004 року про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 грошової суми в розмірі 7 261 грн 29 липня 2004 року Одеською філією Державного спеціалізованого підприємства "Укрспец'юст" йому з публічних торгів було продано 651/1000 частку квартири АДРЕСА_1 за 78 200 грн., про що 25 серпня 2004 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції в м. Одесі Храмцовим Ю.Ю. складений відповідний акт. На підставі акта про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна 8 грудня 2004 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 йому видано свідоцтво про право власності на 651/1000 частку зазначеної квартири. Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 651/1000 частку спірної квартири, однак відповідачі перешкоджають йому у користуванні придбаною часткою квартири.

Ураховуючи викладене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати за ним право власності на 651/1000 частку квартири АДРЕСА_1, зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкоди у користуванні 651/1000 часткою спірної квартири.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, посилаючись на те, що публічні торги від 29 липня 2004 року були проведені з порушенням встановлених законом норм, оскільки державним виконавцем було реалізовано майно, власник якого - ОСОБА_4, не є боржником у виконавчому провадженні. Крім того, про час і місце проведення прилюдних торгів сторони повідомлені не були, що свідчить про порушення встановлених законодавством правил проведення торгів та є підставою для визнання їх недійсними. Вважають, що акт про проведення публічних торгів від 25 серпня 2004 року з продажу 651/1000 часток квартири АДРЕСА_1 складено неправомірно, тому правові підстави для видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на частку спірної квартири відсутні.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, уточнивши позовні вимоги, просили суд визнати недійсними публічні торги від 29 липня 2004 року, акт про проведення публічних торгів від 25 серпня 2004 року та свідоцтво про право власності від 8 грудня 2004 року, видане на ім'я ОСОБА_3

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено. Визнано публічні торги, проведені 29 липня 2004 року по реалізації 651/1000 частки квартири АДРЕСА_1 недійсними. Визнано акт про проведення публічних торгів від 25 серпня 2004 року та свідоцтво про право власності на 651/1000 частку квартири АДРЕСА_1 від 8 грудня 2004 року, видане на ім'я ОСОБА_3, недійсними.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий судовий розгляд.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки був установлений факт порушення Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та Одеською філією Державного спеціалізованого підприємства "Укрспец'юст" норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, що підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2005 року, тому визнав прилюдні торги недійсними, тому що вони були проведені з недотриманням вимог закону, у зв'язку з чим підлягали визнанню недійсними акт державного виконавця про продаж майна з прилюдних торгів та свідоцтво про право власності на квартиру.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2005 року, яким акт державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одесі про проведення публічних торгів з продажу 651/1000 частки спірної квартири визнаний недійсним, тому повинні бути визнані недійсними публічні торги по реалізації 651/1000 частки квартири, акт про проведення публічних торгів та свідоцтво про право власності на 651/1000 частку квартири від 08 грудня 2004 року, видане на ім'я ОСОБА_3

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 8 грудня 2003 року задоволений позов ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на їх користь 5 339 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди. 29 липня 2004 року на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8 грудня 2003 року Одеською філією Державного спеціалізованого підприємства "Укрспец'юст" проведено публічні торги з реалізації 651/1000 частки чотирикімнатної комунальної квартири, яка належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 25 серпня 2004 року державним виконавцем Храмцовим Ю.Ю. був складений акт про проведення публічних торгів з продажу 651/1000 частки квартири АДРЕСА_1, згідно з яким 651/1000 частка вказаної квартири була продана ОСОБА_3 за 78 200 грн. 8 грудня 2004 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу на підставі акта про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна видано свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на 651/1000 частку чотирикімнатної комунальної квартири АДРЕСА_1.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначав Закон № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року (606-14) та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (z0865-99) (далі - Інструкція № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст.ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).

Разом із тим аналіз положень Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року (606-14) й Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року (z0865-99) свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року (z0865-99) ).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року (z0865-99) ).

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року (606-14) , до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року № 6-116цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Проте, визнаючи торги недійсними з підстав порушення державним виконавцем вимог чч. 2, 5 ст. 50, ч. 1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" суд ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального закону та без урахування при вирішенні спірних правовідносин правової позиції, викладеної у вказаній постанові Верховного Суду України.

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведеня прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення).

Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення прилюдних торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6-174цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Частиною ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2005 року, на яке послались суди, як на преюдиціальне, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 листопада 2005 року було скасовано (а.с. 84 т. 1).

Таким чином, зі скасуванням судового рішення втрачаються наслідки, які з нього випливають, а також відсутні такі властивості законної сили рішення суду як преюдиційність, виконуваність та загальнообов'язковість.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Таким чином, у суду не було законних підстав для звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від обов'язку доказування обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх позовних вимог, встановленого ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, мотивуючи це наявністю рішення суду, яке в подальшому було скасоване.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув; зазначених вимог закону не врахував; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин; не навів порушення, які б вплинули на результат прилюдних торгів та дійшов передчасного висновку про залишення в силі рішення суду першої інстанції, що свідчить про його необґрунтованість та незаконність.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.