Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С. суддів: Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Маляренка А.В., Умнової О.В., розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування фіктивним,

У грудні 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування фіктивним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та визнання права власності, посилаючись на те, що 03 лютого 2009 року він уклав договір дарування, згідно якого передав на користь свого батька ОСОБА_8 домоволодіння АДРЕСА_1. Даний договір він вимушений був укласти з метою уникнення погашення заборгованості перед кредитними установами.

Крім того, між ним та батьком була усна домовленість про те, що вказаний будинок успадкує донька позивача за заповітом. Наприкінці 2009 року ОСОБА_8 тяжко захворів. Виконуючи домовленості між ними 12 березня 2009 року він склав заповіт, згідно якого заповів ОСОБА_9 зазначене домоволодіння.

У березні 2009 року у ОСОБА_8 виявили онкологічне захворювання останньої стадії, після чого його прооперували і весь цей час, аж до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, він знаходився у тяжкому стані.

Після його смерті з'ясувалось, що ОСОБА_8 23 березня 2010 року склав ще один заповіт на ім'я своєї доньки ОСОБА_6, яка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірне домоволодіння.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року, позов задоволено.

Визнано фіктивним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 03 лютого 2009 року. Визнано за ОСОБА_7 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 06 жовтня 2011 року на спірне домоволодіння, зареєстроване за № 5-2248 державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Янковою І.В. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року судові рішення судів попередніх інстанцій змінено в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про визнання договору дарування фіктивним. Викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: "Визнати договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 03 лютого 2009 року - недійсним".

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про визнання права власності на спірне домоволодіння скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зазначеної вимоги.

В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року залишено без змін.

У вересні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 234 ЦК України, а також ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України.

Як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на:

рішення Верховного Суду України від 16 лютого 2011 року у справі за позовом про визнання договору дійсним;

ухвалу Верховного Суду України від 22 червня 2011 року у справі за позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом;

ухвалу Верховного Суду України від 06 липня 2011 року у справі за позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним;

рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2013 року у справі за позовом про стягнення грошових коштів;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року у справі за позовом про звернення стягнення на предмет застави;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року у справі за позовом про стягнення заборгованості;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2014 року у справі за позовом про стягнення заборгованості;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року у справі за позовом про визнання фіктивним розірвання шлюбу, визнання договору дарування та заповіту недійсними та за зустрічним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, виселення та зняття з реєстраційного обліку;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 року у справі за позовом про визнання договору дарування квартири недійсним;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року у справі за позовом про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2013 року у справі за позовом про стягнення боргу;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом про визнання договору дарування недійсним;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року у справі за позовом про визнання договору дарування укладеним відповідно до законодавства та таким, що не містить ознак фіктивності;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року у справі за позовом про визнання договорів дарування недійсними;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2012 року у справі за позовом про визнання договорів купівлі-продажу та дарування приміщення недійсними;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року у справі за позовом про стягнення боргу;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року у справі за позовом про стягнення заборгованості;

постанову Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі за позовом стягнення заборгованості за кредитним договором;

постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі за позовом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до вимог статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України" під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Оскільки з доданих до заяви копій судових рішень судів касаційної інстанції від 16 лютого 2011 року у справі за позовом про визнання договору дійсним, 22 червня 2011 року у справі за позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, 06 липня 2011 року у справі за позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, 19 червня 2013 року у справі за позовом про стягнення грошових коштів, 25 червня 2014 року у справі за позовом про звернення стягнення на предмет застави, від 25 червня 2014 року у справі за позовом про стягнення заборгованості, від 29 травня 2014 року у справі за позовом про стягнення заборгованості, 23 квітня 2014 року у справі за позовом про визнання фіктивним розірвання шлюбу, визнання договору дарування та заповіту недійсними та за зустрічним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, виселення та зняття з реєстраційного обліку, 05 березня 2014 року у справі за позовом про визнання договору дарування квартири недійсним, витребування нерухомого майна, 24 квітня 2013 року у справі за позовом про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, 14 серпня 2013 року у справі за позовом про стягнення боргу, 02 жовтня 2013 року у справі за позовом про визнання договору дарування недійсним, 13 листопада 2013 року у справі за позовом про визнання договору дарування укладеним відповідно до законодавства та таким, що не містить ознак фіктивності, 20 листопада 2013 року у справі за позовом про визнання договорів дарування недійсними, 18 грудня 2013 року у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, 27 червня 2012 року у справі за позовом про визнання договорів купівлі-продажу та дарування приміщення недійсними, 30 травня 2012 року у справі за позовом про стягнення боргу та від 18 квітня 2012 року у справі за позовом про стягнення заборгованості випливають різні фактичні обставини справи у порівнянні з судовим рішенням, яке оскаржується, тому вони не можуть бути підставою для перегляду через неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Крім того, згідно п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, можуть бути рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року (697-16) .

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Враховуючи наведене, на постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі за позовом стягнення заборгованості за кредитним договором та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі за позовом стягнення заборгованості за кредитним договором не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом першим ч. 1 ст. 355 ЦПК.

Таким чином, оскільки відсутні підстави, які відповідно до вимог пункту першого частини 1 статті 355 ЦПК України є підставами для перегляду судового рішення, у допуску справи до провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування фіктивним, за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.