Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Обслуговуючий кооператив "Дніпро", Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 лютого 2014 року,

У вересні 2013 року Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 20 серпня 2004 року ОСОБА_6, що діяв за дорученням ОСОБА_5, уклав договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу із ОСОБА_4, згідно з умовами якого остання придбала майновий комплекс автостоянки АДРЕСА_1, загальною площею 67,9 кв. м, та розташований на земельній ділянці, площею 28 788 кв. м. Вважає, що земельна ділянка, площею 28 788 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві користування позивачу.

На підставі наведеного, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року майнового комплексу автостоянки та внесених до нього змін, укладеного відповідачами, оскільки цей договір порушує публічний порядок та права третіх осіб.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду запорізької області від 26 лютого 2014 року, у задоволенні позову Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів відмовлено.

У касаційній скарзі Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору з підстав, передбачених у статтях 203, 215 та 228 ЦК України, місцевий суд, з чим погодився і апеляційний суд, вірно виходили з недоведеності належними та допустимими доказами наявності обставин, що свідчать про порушення публічного порядку.

Судами також встановлено, що вперше право власності на спірний об'єкт, як на цілісний майновий комплекс було зареєстровано ОП "ЗМБТІ" за Запорізьким міським об'єднанням учасників дорожнього руху

м. Запоріжжя на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 13 липня 2001 року, яке на момент розгляду справи є чинним.

Після цього право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки АДРЕСА_1, переходило до ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2002 року (а. с. 63), потім до ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2004 року (а. с. 67), і після цього до відповідача у справі ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року (а. с. 68). Позивачем законність зазначених попередніх правочинів не оспорена.

Крім того, позивач, також, не будучи стороною оспорюваного договору, не обґрунтував, в чому полягає порушення його прав в результаті укладення цього оспорюваного договору.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не розглянули вимоги щодо визнання недійсними внесених до оспорюваного договору змін не знайшли свого підтвердження, оскільки суди дослідили зазначені вимоги та обставини, якими позивач їх обґрунтовував. Так, суди на підставі досліджених доказів встановили, що внесені до договору зміни не змінювали розмір земельної ділянки, який повністю відповідає розміру, зазначеному у попередніх правочинах.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.