6-15831св14 Про право власності на будинок, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів дарування та визнання права власності на житловий будинок - 20.08.2014 Прийняття

головуючого Горелкіної Н.А., суддів: Євтушенко О.І., Касьяна О.П., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київській області про скасування рішень сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності, державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів дарування та визнання права власності на житловий будинок, за касаційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 19 березня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що з 1947 по 1975 рік він постійно проживав у житловому будинку по АДРЕСА_1, що належав його батьку ОСОБА_8 Згідно з погосподарською книгою будинок побудований у 1936 році, у 1943 році побудовані господарські споруди: хлів, сарай та погріб.

Вказував, що ОСОБА_8 був членом колгоспу імені 13-річчя Жовтня і вказаний житловий будинок входив до складу колгоспного двору, членами якого були батько, мати та він, і усім трьом членам колгоспного двору належало по 1/3 частини спірного житлового будинку.

Згідно з умовами договору від 28 червня 1950 року, укладеного між батьками позивача - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, будинок було оцінено у 6 тис. крб і батько вийшов зі складу колгоспного двору, отримавши від матері грошову компенсацію у розмірі 2 тис. крб за належну йому 1/3 частини спірного житлового будинку. Членами колгоспного двору залишилися позивач та його мати ОСОБА_9, і їм належало по 1/2 частини спірного жилого будинку.

У 1957 році колгосп імені 13-річчя Жовтня перетворився у радгосп "Бучанський". Позивач вважав, що на час припинення колгоспного двору він, будучи неповнолітнім, не втратив право на частку у майні колгоспного двору і тому за ним збереглося право на 1/2 частини у майні колгоспного двору.

19 травня 1965 року матір позивача ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_10

Після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частини спірного житлового будинку, яку позивач прийняв шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Після смерті вітчима ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, йому стало відомо, що 30 травня 2007 року виконком Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області видав ОСОБА_10 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на спірний житловий будинок на підставі рішення виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 квітня 2000 року № 16/1, а 29 липня 2004 року ОСОБА_10 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1954 га для обслуговування спірного житлового будинку та господарських будівель і споруд на підставі рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 липня 2003 року.

Згідно з договорами дарування від 30 серпня 2008 року ОСОБА_10 подарував спірні житловий будинок та земельну ділянку своєму синові ОСОБА_7, який 23 вересня 2011 року отримав державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

Просив визнати:

незаконним та скасувати рішення виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 квітня 2000 року № 16/1 у частині передачі у власність ОСОБА_10 житлового будинку по АДРЕСА_1;

незаконним та скасувати рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 липня 2003 року у частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,1954 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1;

недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 011900, площею 0,1954 га по АДРЕСА_1, виданий 29 квітня 2004 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_10;

недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане 30 травня 2007 року виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_10, що складається з житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами;

недійсним договір дарування житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7;

недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1954 га по АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7;

недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1954 га (кадастровий номер 3222482402:02:001:0007), що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий 23 вересня 2011 року Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на ім'я ОСОБА_7;

за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частини житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та на іншу 1/2 частини спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11

рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 квітня 2000 року № 16/1 у частині передачі у власність ОСОБА_10 житлового будинку по АДРЕСА_1.

Визнано незаконним та скасовано рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 липня 2003 року у частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,1954 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 011900, площею 0,1954 га по АДРЕСА_1, виданий 29 квітня 2004 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_10

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане 30 травня 2007 року виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_10, що складається з житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1954 га по АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1954 га (кадастровий номер 3222482402:02:001:0007), що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий 23 вересня 2011 року Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на ім'я ОСОБА_7

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частини житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та на іншу 1/2 частини спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

рішенням апеляційного суду Київської області від 19 березня 2014 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року скасовано, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 квітня 2000 року № 16/1 у частині передачі у власність ОСОБА_10 1/6 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Визнано незаконним та скасовано рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 липня 2003 року у частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,0326 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Визнано частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 011900 у частині належної ОСОБА_10 частки розміром 0,0326 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий 29 квітня 2004 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_10

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно у 1/6 частини на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане 30 травня 2007 року виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_10, що складається з одного жилого будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами.

Визнано недійсним договір дарування 1/6 частини житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0326 га по АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7

Визнано частково недійсний державний акт на право власності на земельну ділянку у частині належної ОСОБА_10 частки розміром 0,0326 га (кадастровий номер 3222482402:02:001:0007), що знаходиться по АДРЕСА_1, виданий 23 вересня 2011 року Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на ім'я ОСОБА_7

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частини житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційних скарг, вважає, що вони мають бути задоволені частково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що на час припинення колгоспного двору позивач, будучи неповнолітнім, не втратив право на частку в майні колгоспного двору, а тому за ним та його матір'ю збереглося право на 1/2 частини майна колгоспного двору як колишніх членів колгоспного двору відповідно до вимог ст. ст. 116, 127, 129 ЦК СРСР 1922 року, у зв'язку з чим 1/2 частини спірного житлового будинку належить позивачу, а інша 1/2 його частини перейшла до позивача у порядку спадкування за законом після смерті його матері.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і частково задовольняючи позов, апеляційний суд керувався тим, що після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частини спірного житлового будинку, спадкоємцями за законом на яку у рівних частках були її чоловік та діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які успадкували кожний по 1/6 частини будинку.

Із такими висновками судів погодитися не можна.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Встановлено, що з витягу з погосподарської книги сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за 1946 рік, виданого архівним відділом Києво-Святошинської райдержадміністрації, вбачається, що членами колгоспного двору були ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яким належала кожному по 1/2 частини у майні колгоспного двору. З погосподарської книги вбачається, що ОСОБА_8 був членом колгоспу ім. 13-річчя Жовтня.

Відповідно до договору від 28 червня 1950 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, житловий будинок по АДРЕСА_1, що входив до складу колгоспного двору, оцінено у 6 тис. крб ОСОБА_8 вийшов зі складу колгоспного двору, отримавши від ОСОБА_9 грошову компенсацію у розмірі 2 тис. крб за належну йому 1/3 частини спірного житлового будинку.

Із виписки з погосподарської книги за 1950 1951 роки вбачається, що головою колгоспного двору зазначена ОСОБА_9, як член колгоспу ім. 13-річчя Жовтня (а.с. 180 181).

На підставі наказу від 17 квітня 1957 року колгосп ім. 13-річчя Жовтня, згідно з рішенням загальних зборів колгоспників, затвердженого рішенням виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих, приєднано до радгоспу "Бучанський" (а.с. 90).

Згідно з довідкою Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25 грудня 2013 року № 2186/7 у житловому будинку по АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані чотири особи: ОСОБА_9 - власник, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12 (а.с. 178).

Відповідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Діяльність сільськогосподарської артілі (колгоспу) ім. 13-річчя Жовтня було врегульовано Статутом, зареєстрованим за постановою виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 24 січня 1949 року № 26.

Згідно зі ст. 104 Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР від 1926 року в Українській РСР визнавався тільки цивільний шлюб. На виконання вказаних вимог у п. 19 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 18 липня 1944 року "Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям, посилення охорони материнства і дитинства, про встановлення почесного звання "мати-героїня" і заснування ордена "материнська слава" і медалі "медаль материнства" встановлено, що тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов'язки подружжя, передбачені кодексами законів про шлюб, сім'ю і опіку союзних республік.

З відповіді відділу РАЦСу Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області від 25 січня 2012 року за № 84-4-9 вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_13 уклали шлюб 14 грудня 1945 року, зареєстрований у виконкомі Мощунської сільської ради Києво-Святошинського району, однак актового запису про розірвання вказаного шлюбу не виявлено.

19 травня 1965 року ОСОБА_13 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 (а.с. 22, 23)

Тобто на час перетворення колгоспного двору у двір робітничий членами колгоспного двору були ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_12, оскільки його матір'ю була ОСОБА_9 Так як з ОСОБА_10 на час перетворення колгоспного двору у двір робітничий ОСОБА_9 не перебувала у шлюбі, зареєстрованому у встановленому порядку, тому ОСОБА_10 не можна вважати членом сім'ї ОСОБА_9, а відтак - і членом колгоспного двору.

Оскільки у системному аналізі ст. 7 Конституції СРСР, ст. 52, 61, 62 ЦК Української РСР від 1922 року, Статуту сільськогосподарської артілі ім. 13-річчя Жовтня с. Гостомель Києво-Святошинського району Київської області вбачається, що майно колгоспного двору належить членам колгоспного двору на праві спільної власності, то при перетворенні колгоспного двору у господарство робітника вказані частки є рівними, якщо інше не визначено законом чи рішенням суду.

Матеріали цивільної справи не містять доказів щодо перерозподілу часток чи зменшення часток членів колгоспного двору на час його перетворення.

Визначення головою домогосподарства АДРЕСА_1 з 1965 року ОСОБА_10 згідно з рішенням виконкому сільської ради від 16 листопада 1965 року (протокол № 12) не впливає на перерозподіл часток членів перетвореного колгоспного двору (а.с. 178 179).

Відповідно до ст. 61 ЦК Української РСР у редакції від 1922 року право власності може належати двом або декільком особам спільно, частками (спільна власність).

Після перетворення колгоспного двору на господарство робітника ОСОБА_6 набув права на 1/3 частини вказаного двору.

Суд апеляційної інстанції до правовідносин, що регулювали порядок перетворення та правові наслідки перетворення колгоспного двору у господарство робітника, застосував ст. ст. 116, 127, 129 ЦК СРСР у редакції від 1922 року. Однак вказані статті не регулюють спірні правовідносини, оскільки знаходяться у розділі права зобов'язань та регулюють загальні засади зобов'язань.

Посилання на ЦК Української РСР (1540-06) у редакції від 1963 року також не можна вважати належним, оскільки правовідносини з перетворення колгоспного двору, а відтак і права власності виникли у 1957 році, до прийняття вказаного нормативного акта.

Висновок суду апеляційної інстанції про втрату ОСОБА_6 права на частку у майні двору у зв'язку з тим, що з 1975 року не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору, свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, оскільки право на частку у колгоспному дворі визначається у даному випадку на час його перетворення у господарство робітника, тобто на квітень 1957 року, на час, коли ОСОБА_6 був неповнолітнім, відповідно до погосподарської книги перебував у складі членів сім'ї ОСОБА_9, а відтак не міг втратити зв'язок з колгоспним двором.

Після перетворення колгоспного двору у господарство робітника, майнові правовідносини членів колишнього колгоспного двору були врегульовані загальними нормами цивільного, земельного та сімейного права і на 1975 рік не підлягали регулюванню відповідно до Примірного статуту колгоспу та ст. ст. 112, 120, 126 ЦК Української РСР у редакції від 1963 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, тому на спадкові правовідносини після її смерті поширюються норми ЦК Української РСР (1540-06) у редакції від 1963 року.

Відповідно до ЦК Української РСР (1540-06) у редакції від 1963 року у випадку перетворення колгоспного двору у господарство робітника або службовця і збереження в ньому майна колгоспного двору спадщина відкривається після смерті колишнього члена двору на його частку в цьому майні на загальних підставах, тобто виходячи із правил ст. ст. 529, 548, 549 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР у редакції від 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, у рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

За ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР у редакції від 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на належну їй 1/3 частини спірного житлового будинку, у зв'язку з чим ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12 прийняли у спадщину по 1/9 частини майна ОСОБА_9

Тобто ОСОБА_6 у спірному господарстві належить 1/3 частина як колишньому члену колгоспного двору та (1/3 : 3 = 1/9) як спадкоємцю за законом після матері ОСОБА_11, тобто всього ОСОБА_6 у спірному господарстві належить 1/3 + 1/9 = 4/9 частини.

У ст. 30 ЗК Української РСР від 1990 року у редакції від 1992 року передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження, - будівлі та споруди.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) (далі - Постанова), при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Набувши права власності на 4/9 частини господарства, ОСОБА_6 набув і право користування земельною ділянкою, переданою для обслуговування вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, тому у цілому вказана земельна ділянка не могла бути передана у власність ОСОБА_10, а відтак і подарована останнім ОСОБА_12

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у частині визнання незаконним та скасування рішення виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 квітня 2000 року № 16/1 у частині передачі у власність ОСОБА_10 житлового будинку по АДРЕСА_1, визнання незаконним та скасування рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 липня 2003 року у частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,1954 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 011900, площею 0,1954 га по АДРЕСА_1, виданого 29 квітня 2004 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_10, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, виданого 30 травня 2007 року виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_10, що складається з житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, визнання недійсним договору дарування житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, укладеного 30 серпня 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,0326 га по АДРЕСА_1, укладеного 30 серпня 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1954 га (кадастровий номер 3222482402:02:001:0007), що знаходиться по АДРЕСА_1, виданого 23 вересня 2011 року Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на ім'я ОСОБА_7, ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке необхідно залишити в силі, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції у цій частині.

рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/6 частини житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити, визначивши, що ОСОБА_6 належить 4/9 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 341, 343, 344, 346, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення апеляційного суду Київської області від 19 березня 2014 року в частині визнання незаконним та скасування рішення виконкому Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 квітня 2000 року № 16/1 у частині передачі у власність ОСОБА_10 1/6 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, визнання незаконним та скасування рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 липня 2003 року у частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,0326 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, визнання частково недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 011900 у частині належної ОСОБА_10 частки розміром 0,0326 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, виданого 29 квітня 2004 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_10, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно у 1/6 частини на житловий будинок по АДРЕСА_1, виданого 30 травня 2007 року виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_10, що складається з одного жилого будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, визнання недійсним договору дарування 1/6 частини житлового будинку загальною площею 78,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, укладеного 30 серпня 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,0326 га по АДРЕСА_1, укладеного 30 серпня 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, визнання частково недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку у частині належної ОСОБА_10 частки розміром 0,0326 га (кадастровий номер 3222482402:02:001:0007), що знаходиться по АДРЕСА_1, виданого 23 вересня 2011 року Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на ім'я ОСОБА_7, скасувати і залишити у цій частині у силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року.