Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Амеліна В.І., Євтушенко О.І.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватної агрофірми "Плугатар" до Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області, комунального підприємства "Біловодське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності, за касаційною скаргою заступника прокурора Луганської області на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 27 грудня 2013 року,

У грудні 2012 року приватна агрофірма "Плугатар" звернулася до суду з позовом до Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області, комунального підприємства "Біловодське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 4 грудня 2012 року позов приватної агрофірми "Плугатар" задоволено.

Визнано дійсним договір № 11 від 15 березня 1999 року про передачу заборгованості по заробітній платі членів КСП "Новоспасівське", за умовами якого приватна агрофірма "Плугатар" взяла на себе зобов'язання відшкодувати заборгованість по заробітній платі членам КСП "Новоспасівське" у сумі 33 733 грн.

Визнано дійсним договір від 1 січня 2000 року про передачу боргу, який було укладено між КСП "Новоспасівське" та приватною агрофірмою "Плугатар", за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання відшкодувати заборгованість перед ВАТ "Сільгосптехніка" у розмірі 44 494 грн 83 коп.

Визнано за приватною агрофірмою "Плугатар" право власності на будівлі зерноскладу № 2, механізованої майстерні, зернотоку № 1 АВМ, складу № 5 та боксу, розташовані у с. Плугатар Біловодського району Луганської області.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27 грудня 2013 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Луганської області відмовлено на підставі ст. 292 ЦПК України.

У касаційній скарзі заступник прокурора Луганської області просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що прокурор не брав участі у розгляді справи у суді першої інстанції, питання про залучення до участі у справі прокурора з метою представництва інтересів територіальної громади в особі Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області суд не вирішував.

Проте, погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

За положеннями ст. 129 Конституції України та ст. 13 ЦПК України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, зокрема й особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з ч. 5 зазначеної статті за наявності підстав, передбачених ч. ч. 2-4 цієї статті, з метою представництва інтересів держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, утому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про прокуратуру" підстави для вступу у справу, а також обсяг і межі повноважень прокурора у судовому процесі визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне нерухоме майно належало ліквідованому КСП "Новоспасівське" та використовується на землях територіальної громади с. Плугатар Біловодського району Луганської області для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з апеляційною скаргою на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 грудня 2012 року в інтересах держави в особі Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначав, що визнання за приватною агрофірмою "Плугатар" права власності на майно, яке використовується на землях територіальної громади для ведення сільськогосподарської діяльності, порушує інтереси зазначеної територіальної громади.

В матеріалах справи міститься заява Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області від 26 грудня 2013 року, яку суд апеляційної інстанції поклав в основу оскаржуваної ухвали, в якій зазначено, що Плугатарська сільська рада проти задоволення позову не заперечувала, рішення суду першої інстанції не оскаржувала, жодних претензій до приватної агрофірми "Плугатар" не має (а.с. 68).

У відповідності до ч. 4 ст. 46 ЦПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви) не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) та вимагати розгляду справи по суті.

Апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора у зазначеній справі на підставі ст. ст. 292, 297 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

У зв'язку з викладеним касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права з передачею питання про відкриття апеляційного провадження на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 27 грудня 2013 року скасувати, питання про відкриття апеляційного провадження передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.