Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Амеліна В.І., Висоцької В.С.,

Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Першої львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання неправомірними вчинення нотаріальних дій, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання додаткового строку на прийняття спадщини, визначення частки у майні,

У червні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Першої львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання неправомірними вчинення нотаріальних дій, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання додаткового строку на прийняття спадщини, визначення частки у майні.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 3 березня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 березня 2014 року на підставі п.5 ч.4 ст. 328 ЦПК України.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 529, 549, 550 ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 529, 549, 550 ЦК УРСР заявник посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року у справі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

25 липня 2012 року у справі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом;

5 грудня 2012 року у справі за позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини;

26 лютого 2014 року у справі про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку,договору купівлі-продажу земельної ділянки;

5 березня 2014 року у справі про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсним запису у сертифікаті на земельну частку (пай), державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на спадкове майно, стягнення грошової компенсації.

Додані до заяви ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2012 року та від

5 грудня 2012 року, якими скасовані ухвалені судові рішення та справи повернуті на новий розгляд до суду першої інстанції, не можуть бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки даними судовими рішеннями неповно встановлено фактичні обставини справи.

Надані для порівняння рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року та від 5 березня 2014 року не можуть бути прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 529, 549, 550 ЦК УРСР, оскільки правові висновки, зазначені в даних судових рішень у порівнянні з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року, яку просить переглянути заявник, ґрунтується на різних фактичних обставинах, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 529, 549, 550 ЦК УРСР.

За таких обставин, неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не відбулося, а тому у допуску даної справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Першої львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання неправомірними вчинення нотаріальних дій, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання додаткового строку на прийняття спадщини, визначення частки у майні відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.