Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Висоцької В.С.

Суддів: Кафідової О.В., Ступак О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа: ОСОБА_6 про поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2013 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2014 року,-

У травні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи та просила скасувати наказ відповідача від 15 травня 2013 року про її звільнення з роботи; поновити її на роботі в Державному підприємстві міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі ДП МА "Бориспіль") з 30 квітня 2013 року на посаді техніка групи експлуатації внутрішніх кабельних мереж відділу кабельних мереж департаменту мережевих технологій дирекції з інформаційних технологій; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4473,50 грн. за кожний повний прострочений місяць (259,98 грн. за кожний робочий день неповного простроченого місяця), починаючи з 15 травня 2013 року по час фактичного поновлення на роботі; зобов'язати відповідача нарахувати їй за цей період усі види грошових виплат (премія, вислуга років, тощо), встановлені чинними в ДП МА "Бориспіль" документами; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 53 250 грн.

Позов мотивовано тим, що на підставі наказу про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису дирекції з інформаційних технологій, відповідач, одночасно з виключенням з 20 квітня 2013 року підрозділу групи технічного обслуговування та ремонту лінійно-кабельних мереж відділу кабельних мереж з посадами 3 техніків, включив групу експлуатації внутрішніх кабельних мереж відділу кабельних мереж з посадами 3 техніків. Позивач вважає, що у порівнянні з іншими працівниками, переведеними на посаду техніка вона має найбільший досвід роботи та рівень кваліфікації. Посилається на те, що при її звільненні відповідачем порушені вимоги ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що звільнення позивача на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України проведено у повній відповідності до вимог КЗпП України (322-08) . При звільненні позивача адміністрація підприємства пропонувала їй іншу роботу, від переведення на яку остання відмовилася. Рішення первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_5 судами оцінено, як необґрунтоване.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, яке надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Частиною 3 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працювала у ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з 1977 року. Наказом від 1 червня 2012 року, її переведено на посаду техніка групи технічного обслуговування та ремонту лінійно-кабельних мереж відділу кабельних мереж департаменту мережевих технологій дирекції з інформаційних технологій.

Відповідно до п.6.2.4 наказу "Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису дирекції з інформаційних технологій" від 31 січня 2013 року з 30 квітня 2013 року в штатному розписі підприємства було скорочено підрозділ "Група технічного обслуговування та ремонту лінійно-кабельних мереж відділу кабельних мереж", до якого, зокрема, входила і посада техніка в кількості 3 одиниці.

Наказом від 30 квітня 2013 року "Про внесення зміни до наказу" встановлено, що в пункті 6.2.4 наказу від 31 січня 2013 року "Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису дирекції з інформаційних технологій" датою скорочення посади технік в кількості 1 одиниці вважати 15 травня 2013 року.

Відповідно до п.2.2.3 Наказу було включено в організаційну структуру та штатний розпис підприємства в складі підрозділу "Група експлуатації внутрішніх кабельних мереж відділу кабельних мереж" посаду - технік групи експлуатації внутрішніх кабельних мереж відділу кабельних мереж.

З наказом від 30 квітня 2013 року позивач була ознайомлена 14 лютого 2013 року. Одночасно з ознайомленням з даним наказом позивачу було вручено попередження про заплановане вивільнення від 14 лютого 2013 року, ознайомлено з переліком вакантних посад станом на 13 лютого 2013 року та запропоновано працевлаштування в ДП МА "Бориспіль".

Позивач відмовилася від запропонованих посад.

Службовою запискою від 14 травня 2013 року останній запропоновано новий перелік вакантних посад станом на 14 травня 2013 року.

З метою подальшого працевлаштування позивача в державному підприємстві, за її бажанням, було видано направлення для проходження співбесіди як кандидата на посаду касира відділу обліку та розрахунків автостанційного комплексу.

За результатами співбесіди начальник автостанційного комплексу Пивоваров Т.О. зробив висновок про невідповідність ОСОБА_5 даній посаді, у зв'язку з тим, що у неї відсутній відповідний досвід роботи з РРО.

Від переведення на інші вакантні посади ОСОБА_5 відмовилась.

Відповідач звернувся до Первинної профспілкової організації ДП МА "Бориспіль" з Поданням від 23 квітня 2013 року "Щодо звільнення працівника ДП МА "Бориспіль", в якому просив надати згоду на звільнення ОСОБА_5

Первинною профспілковою організацією ДП МА "Бориспіль" прийнято рішення, зазначене у витязі з протоколу від 7 травня 2013 року про відмову у наданні згоди на звільнення позивача. Підставою для відмови у наданні згоди на звільнення позивача стала наявність у нього переважного права на залишення на роботі, при цьому було вказано, позивач має звання "Почесний працівник ДП МА "Бориспіль" та стаж роботи на підприємстві з 1977 року.

При цьому, Первинною профспілковою організацією ДП МА "Бориспіль" не з'ясовувалось питання щодо наявності у інших двох працівників, яких також звільняли з посади техніка, підстав, що надавали б їм переважне право на залишення на роботі.

Згода виборного органу первинної профспілкової організації є елементом підстави для звільнення.

Відповідно до ч.7 ст. 43 КЗпП, у разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Враховуючи викладене, у зв'язку зі скороченням посади техніка групи технічного обслуговування та ремонту лінійно-кабельних мереж відділу кабельних мереж та відмовою позивача від переведення на іншу посаду, її було звільнено наказом від 15 травня 2013 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суди попередніх інстанцій дали належну оцінку вказаним обставинам, врахували підстави відмови органу первинної профспілкової організації у наданні згоди на звільнення останньої, правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку, що при звільненні позивача були дотримані вимоги трудового законодавства.

Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої інстанції вірно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, а суд апеляційної інстанції при перегляді справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2013 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.