Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської у м. Кривому Розі ради, ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_7, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", Довгинцівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2014 року,

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20 травня 2013 року між ним та ОСОБА_8, належить квартира АДРЕСА_1. До укладення вказаного договору у цій квартирі були зареєстровані відповідачі, які чинять йому перешкоди у користуванні та володінні власністю.

Ураховуючи наведене, позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні належною йому квартирою шляхом позбавлення відповідачів права користування спірною квартирою та їх виселення без надання іншого жилого приміщення.

У жовтні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що 14 лютого 2006 року між нею та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 35 тис. доларів США зі сплатою 13 % річних з кінцевим строком повернення до 13 лютого 2013 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки, предметом якої була спірна квартира. Рішенням Саксаганского районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 заборгованість за кредитним договором у розмірі 186 436 грн 31 коп. На виконання цього рішення суду спірну квартиру було реалізовано на прилюдних торгах, переможцем яких стала ОСОБА_8, за ціною 204 тис. грн. Вважала, що така реалізація спірної квартири є незаконною та такою, що порушує її права, а також права її дітей на житло. Крім того, вважала, що прилюдні торги, проведені з порушенням встановленої процедури їх проведення.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_5 просила визнати договір купівлі-продажу з прилюдних торгів спірної квартири, свідоцтво про право власності та договір купівлі-продажу укладений 20 травня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 недійсними.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_4 у користуванні власністю - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнано ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування вказаною квартирою та виселено їх без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, який придбав спірну квартиру від ОСОБА_8, яка набула її у власність у результаті прилюдних торгів, та відмовляючи в позові ОСОБА_5, суди на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що підстав, передбачених нормами ЦК України (435-15) , Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) , для визнання прилюдних торгів недійсними немає. У зв'язку із цим суди, з урахуванням вимог ст. ст. 319, 383, 386, 391 ЦК України усунули власнику перешкоди у користуванні власністю.

Доводи касаційної скарги про те, що не було рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому прилюдні торги проводитись не могли, безпідставні, оскільки торги проводились на підставі судового рішення про стягнення кредитної заборгованості за зверненням ПАТ "УкрСиббанк", який є одночасно і іпотекодержателем, і стягувачем, та яке торги не оспорило. Крім того, торги були проведені згідно Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Посилання касаційної скарги на постанову Верховного Суду України від 15 лютого 2012 року № 6 - 94 цс 11 безпідставні, оскільки цією постановою відмовлено у скасуванні судового рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через відсутність прикладів неоднакового застосування норм матеріального права і, таким чином, обов'язкових правових позицій Верховний Суд України у ній не ухвалював. Крім того, у цій справі позивачем був кредитор, а не боржник.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.