6-24014св14 Про встановлення характеру трудових відносин, стягнення коштів - 30.07.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", третя особа - Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про встановлення характеру трудових відносин, стягнення коштів, за касаційною скаргою Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила встановити характер трудових відносин її та Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (далі - КП "Теплопостачання міста Одеси") як таких, що укладені на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; стягнути з КП "Теплопостачання міста Одеси" на свою користь допомогу на випадок тимчасової втрати працездатності внаслідок захворювання за період з 09 вересня 2012 року до 19 лютого 2013 року у розмірі 14 389 грн 95 коп., а також стягнути 15 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у період з 20 лютого 2007 року до 19 лютого 2013 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді оператора котельної 3-го розряду на опалювальний період та сторожем на літні ремонтні періоди. У червні 2012 року вона перенесла побутову травму, у зв'язку з чим з 27 червня 2012 року до 19 лютого 2013 року знаходилася на лікарняному. Відповідач оплатив їй лікарняні лише за період з 27 червня 2013 року до 09 вересня 2012 року, відмовившись від сплати інших лікарняних з посиланням на те, що вона є тимчасовим працівником, тому їй підлягають оплаті тільки 75 календарних днів у році. Вважає, що це є грубим порушенням її законних прав та охоронюваних інтересів, і тому просила задовольнити її вимоги.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2014 року, позов задоволено частково. Встановлено характер трудових відносин ОСОБА_3 та КП "Теплопостачання міста Одеси" як такі, що укладені на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Стягнуто з КП "Теплопостачання міста Одеси" на користь ОСОБА_3 допомогу на випадок тимчасової втрати працездатності внаслідок захворювання за період з 09 вересня 2012 року до 19 лютого 2013 року у розмірі 14 389 грн 95 коп. Стягнуто з КП "Теплопостачання міста Одеси" на користь ОСОБА_3 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі відповідач КП "Теплопостачання міста Одеси" просить скасувати рішення та ухвалу судів першої й апеляційної інстанцій у частині стягнення з підприємства допомоги на випадок тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання за період з 09 вересня 2012 року до 19 лютого 2013 року в розмірі 14 389 грн 95 коп. та 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У решті - не оскаржуються.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, виходячи за межі доводів касаційної скарги, дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Проте оскаржувані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі наказу КП "Теплопостачання міста Одеси" від 20 лютого 2007 року № 128-К ОСОБА_3 прийнята на роботу оператором котельної 3-го розряду ЕРР № 5.

У червні 2012 року ОСОБА_3 отримала побутову травму, у зв'язку з чим з 27 червня 2012 року до 19 лютого 2013 року знаходилася на лікарняному.

Відповідно до листів Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області від 21 лютого 2013 року та Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - ООВ ФСС з ТВП) від 12 березня 2013 року трудові відносини між ОСОБА_3 та КП "Теплопостачання м. Одеси" не мають сезонний або тимчасовий характер.

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України від 25 жовтня 2013 року заробітна плата в останні шість місяців, що передували настанню у позивача страхового випадку, складає: за грудень 2011 року - 2 614 грн 49 коп., за січень 2012 року - 2 572 грн 58 коп., за лютий 2012 року - 2 516 грн 71 коп., за березень 2012 року - 2 659 грн 05 коп., за квітень 2012 року - 2 820 грн 45 коп., за травень 2012 року - 2 611 грн 36 коп., за червень 2012 року - 2 099 грн 85 коп.

Територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області здійснено перевірку діяльності КП "Теплопостачання міста Одеси", під час якої згідно з актом перевірки від 18 лютого 2013 року № 15-01-034/0191 встановлено порушення законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності щодо несвоєчасного направлення позивачу повідомлення про відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності із зазначенням причин відмови та порядку оскарження цього рішення (а. с. 14-16).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки трудові відносини позивача з КП "Теплопостачання міста Одеси" не мають тимчасового характеру, то позивачу безпідставно не проведено оплату всіх лікарняних листків.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, вони прийняті без встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Відповідно до "Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності", затвердженого Постановою правління ФСС з ТВП від 22 грудня 2010 року № 26 (z0111-11) , після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону.

Таким чином, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що обов'язок роботодавця по сплаті належних особі сум, пов'язаних з тимчасовою втратою працездатності, виникає лише після перерахування даних сум на рахунок підприємства з відповідної ВД ФСС з ТВП. Ці положення нормативних актів не були враховані судами при ухваленні рішення.

Крім того, відповідно до п. 3.1.1 Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо. Приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково). Перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Згідно з розділом V названого Положення рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення або відмову у призначенні матеріального забезпечення та надання соціальних послуг може бути оскарженим застрахованою особою до робочого органу відділення Фонду, де перебуває на обліку підприємство, протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про таке призначення або відмову, що не позбавляє права застрахованої особи звернутися з цих питань до суду.

З огляду на викладене, судами не встановлено, чи оскаржувала позивач рішення комісії із соціального страхування щодо відмови у виплаті їй допомоги з тимчасової непрацездатності, оскільки існування рішення комісії із соціального страхування про відмову в призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності унеможливлює подання належним чином оформленої заяви-розрахунку роботодавцем до ФСС з ТВП.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).

Згідно з нормами ЦПК України (1618-15) спосіб судового захисту та підставу й предмет позову визначає позивач.

У зв'язку з вищевикладеним під час нового розгляду справи суду слід перевірити доводи позивача про наявність підстав для встановлення характеру трудових відносин ОСОБА_3 та КП "Теплопостачання міста Одеси" як таких, що укладені на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, у контексті обраного позивачем способу захисту та встановлених судом обставин справи, та з'ясувати, чи позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права - встановлення указаного факту і чи цей поновлює його порушене право.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України не перевірив у достатньому обсязі доводів апеляційної скарги, а також законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212- 215, 303, 315 ЦПК України не дотрималися норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі рішення та ухвала судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.