Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М.,

суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,

Журавель В.І., Касьяна О.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2014 року,

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 19 565,02 грн, що складається із 7 638,20 грн - заборгованості за кредитом, 7 972,10 грн - заборгованості за відсотками, 780,52 грн - штрафу, 2 101,25 грн - пені, 1 072,95 грн - індексу інфляції.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 серпня 2008 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 20 000 грн зі сплатою 26 % річних та строком повернення до 05 серпня 2010 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов'язань, станом на 23 вересня 2013 року утворилася заборгованість на зазначену вище суму, яку банк просив стягнути.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2014 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2014 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "Надра" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із положень п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та дійшов висновку, що банк пропустив строк звернення до суду з позовом.

З такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, який викладено у постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-126 цс13), який є обов'язковим для застосування судами України відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

З обставин справи вбачається, що кредитний договір між сторонами було укладено 05 серпня 2008 року з кінцевим строком повернення 05 серпня 2010 року.

Матеріали справи не містять заяви про застосування строку позовної давності.

У зв'язку з викладеним не можна погодитись із висновками судів про застосування строку позовної давності без заяви сторони у спорі та відмову в позові ПАТ КБ "Надра" відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

У порушення ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України суди на вказані норми матеріального права уваги не звернули, неправильно витлумачили п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", що вплинуло на встановлення обставин справи із урахуванням предмета доказування.

З огляду на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень ст. 338 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.