Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Ізмаїльська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та власністю; за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Ізмаїльська міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 7 травня 2014 року, та за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Одеської області від 7 травня 2014 року,

У грудні 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просили зобов'язати ОСОБА_6, ОСОБА_7 знести самовільно збудований гараж літ. "Ж"; виконати ремонтні роботи каналізаційних мереж з квартири НОМЕР_1 до вигребу; знести самовільно встановлену перегородку та двері на майданчику 2-го поверху в АДРЕСА_1.

В обґрунтування вимог зазначали, що вони є співвласниками 7/24 частин двоповерхового будинку АДРЕСА_1. Відповідачі на відстані близько 1,96 м від їх квартири самовільно побудували гараж літ. "Ж", чим чинять перешкоди у користуванні їх власністю, зокрема, і спільною земельною ділянкою. Крім того, підземні інженерні каналізаційні мережі, якими користуються відповідачі, не відповідають нормам СНіП. Також відповідачі, які проживають на другому поверсі будинку, встановили на сходовому майданчику перегородку, чим чинять їм перешкоди у користуванні спільним горищем.

У лютому 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із зустрічним позовом, у якому з урахуванням доповнень просили зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою, 7/24 частинами житлового будинку та господарськими спорудами; визнати будівництво гаражу літ. "Е" самовільною будовою, зобов'язати знести самовільно збудований гараж та прибрати бетонну основу під ним; поновити паркан; визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради № 839 від 27 липня 2011 року недійсним; поновити фундаментну плиту загальної стіни у підвалі, закрити отвір у стіні, знести огорожу по вул. Фрунзе, звільнивши проїзну частину, зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5 надати згоду на узаконення самовільно збудованого ними гаражу літ. "Ж" та стягнути із них 9 975 грн витрат на благоустрій двору.

В обґрунтування вимог зазначали, що вони також є співвласниками 7/24 частин двоповерхового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без їх згоди використовують спільну земельну ділянку, зрубали їх фруктове дерево та побудували з дозволу Ізмаїльської міської ради гараж літ. "Е", виходячи за "червону межу" міської території. Також за облаштування на проїжджій частині квітника вони притягалися до відповідальності. Газ до їх квартири проведено із порушенням правил ДБН. Крім того, вони мають компенсувати 1/3 частину витрат на облаштування спільного двору.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7 знести самовільно збудований гараж літ. "Ж" по АДРЕСА_1; виконати ремонтні роботи каналізаційних мереж з кв. НОМЕР_1, якими вони користуються по АДРЕСА_1; знести самовільно встановлену перегородку і двері на майданчику 2-го поверху по АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 7 травня 2014 року рішення місцевого суду в частині зобов'язання ОСОБА_6, ОСОБА_7 виконати ремонтні роботи каналізаційних мереж з кв. НОМЕР_1, якими вони користуються по АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення по суті спору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні їх позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, керуючись при цьому нормами ст. ст. 391 ЦК України (435-15) , ст. 37 Закону України "Про пожежну безпеку".

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року в нескасованій частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 7 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.