Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Киевінвестбуд", ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Комунальне підприємство Київської обласної ради "Ірпінське бюро технічної інвентаризації", орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірджині", про визнання майнових прав,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірджині" на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2013 року,

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Киевінвестбуд" (далі - ТОВ "БІК "Київінвестбуд"), ОСОБА_7, ОСОБА_8, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- визнати за нею та її дітьми майнові права - право на отримання у власність квартири АДРЕСА_1 після завершення будівництва будинку та введення його в експлуатацію;

- визнати недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 06 січня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 13.

На обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 19 березня 2007 року між ними та ТОВ "БІК "Київінвестбуд" було укладено договір № 1/43 на придбання квартири АДРЕСА_1

На виконання умов вказаного договору внесли на розрахунковий рахунок товариства грошові кошти в розмірі 275 000 грн, що складає 100 % вартості загальної площі спірної квартири.

Вказали, що товариство відповідно до п. 1.8 цього договору зобов'язувалось ввести будинок в експлуатацію в І кварталі 2007 року та передати його під заселення в ІІ кварталі 2007 року, проте взяті на себе зобов'язання не виконало.

Позивачі зазначили, що 06 січня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, відповідно до умов якого відчужувана квартира належить ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року.

Також вказали, що рішення суду, на підставі якого за ОСОБА_7 визнано право власності на спірну квартиру, скасовано рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2011 року, а тому вважають, що останній не мав права відчужувати вказану квартиру ОСОБА_8

При цьому зазначили, що спірна квартира знаходиться у будинку, будівництво якого не завершено та який не здано в експлуатацію, у зв'язку з чим неможливо укласти договір купівлі-продажу, предметом якого є ця квартира.

Враховуючи наведене, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У липні 2011 року ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ТОВ "БІК "Київінвестбуд", який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив визнати недійсним договір № 1/43 на придбання квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3, яка діяла у своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та ТОВ "БІК "Київінвестбуд".

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2011 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 06 квітня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 13.

Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 майнові права - право отримання у власність після завершення будівництва будинку АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію, двокімнатної квартири 43 у вказаному будинку.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 січня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відхилено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішення місцевого суду, у березні 2012 року ТОВ "Вірджині" звернулося із апеляційною скаргою.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 червня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Вірджині" задоволено частково, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2011 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 майнових прав та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.

В іншій частині рішення міського суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, задоволено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2011 року та рішення апеляційного суду Київської області від 12 червня 2012 року в частині визнання майнових прав скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, задоволено.

Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 майнові права на квартиру, а саме: право на отримання у власність після завершення будівництва будинку АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію двокімнатної квартири 43 за вищевказаною адресою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ "Вірджині" відхилено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 жовтня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Вірджині", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили із того, що спірна квартира є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва, який після його завершення стане окремим майном, тому до завершення будівництва та прийняття в експлуатацію вказаного об'єкта інвестору належать майнові права на нього.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна, оскільки останні зроблені із неповним з'ясуванням обставин справи.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають із наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 березня 2007 року між ТОВ "БІК "Київінвестбуд" (далі - фірма) та ОСОБА_3, яка діяла у своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, було укладено договір № 1/43 на придбання квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9-11, т. 1).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 вказаного договору замовник доручив, а фірма прийняла на себе обов'язок за рахунок коштів замовника організувати будівельні роботи щодо будівництва квартири. За фактом закінчення будівельних робіт фірма зобов'язалась передати об'єкт замовнику.

Пунктом 1.8 цього договору визначені параметри об'єкта будівництва.

Відповідно до умов договору позивачі зобов'язалися компенсувати відповідачу витрати на будівництво та сплатити вартість будівельних робіт, що відповідно до п. 4.2 становило 275 000 грн.

На виконання умов вказаного договору на поточний рахунок відповідача позивачами було перераховано кошти в розмірі 275 000 грн, тобто у повній міри виконано взяті на себе зобов'язання (а.с. 17, т. 1).

Відповідач всупереч умовам договору, згідно з яким зобов'язувався ввести будинок в експлуатацію в І кварталі 2007 року та передати його під заселення в ІІ кварталі 2007 року, свої зобов'язання не виконав.

24 квітня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1/43 на придбання квартири АДРЕСА_1, згідно з якою позивачі є власниками усіх результатів будівельних робіт за об'єктом, зазначеним у вказаному договорі (а.с. 12, т. 1).

Рішенням Гостомельської селищної ради від 07 квітня 2009 року № 74 85-квартирному будинку (незавершеного будівництва готовністю 95 %) було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 20, т. 1).

Також судами встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року зустрічний позов ОСОБА_7 про визнання за ним права власності на квартири 4, 6, 8, 11, 12, 13, 16, 17, 39, 40, 43, 48, 53, 77 АДРЕСА_1 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2011 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року у частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні (а.с. 54, 55, т. 1).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28 листопада 2006 року затверджено мирову угоду від 10 листопада 2006 року, укладену між ТОВ "Вірджині" та ТОВ "БІК "Київінвестбуд", про визнання умов договору обов'язковими до виконання (а.с. 69, 70, т. 1).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27 листопада 2008 року змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду м. Києва від 27 грудня 2007 року, звернуто стягнення залишкового боргу шляхом зобов'язання ТОВ "БІК "Київінвестбуд" передати ТОВ "Вірджині" житлові приміщення, які знаходяться АДРЕСА_1, загальною площею 1 379,92 кв. м (а.с. 66, 67, т. 1).

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Жилюк Д.В. відповідно до акта від 07 квітня 2009 року ТОВ "Вірджині" передано вказані житлові приміщення, в тому числі спірну квартиру (а.с. 68, т. 1).

Із матеріалів справи встановлено, що дії державного виконавця щодо передачі спірної квартири ТОВ "Вірджині" ні в період виконання судового рішення ні після закінчення його виконання ТОВ "БІК "Київінвестбуд" не оскаржувалися.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, визнавши за позивачами майнові права на спірну квартиру, зазначене не врахували та вказані докази належним чином не дослідили.

При цьому суди на порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не надали належної оцінки доказам належності спірної квартири ТОВ "Вірджині", яке у порушення норм ЦПК України (1618-15) не було залучено до участі у справі у якості співвідповідача.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Вирішуючи питання, пов'язані з розмежуванням добросовісного та недобросовісного набувача, слід враховувати положення ст. 330 ЦК України, відповідно до якої на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, набуває право власності добросовісний набувач, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту такого права. Це випливає з того, що оскільки добросовісне набуття відповідно до ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, то наслідком угоди, вчиненої з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння, якщо для цього є передбачені законом підстави.

Враховуючи, що судами не встановлені всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірджині" задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.