6-2467св14 Про визнання недійсним договору іпотеки - 16.04.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" та ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним договору іпотеки,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк", поданою уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Ерде Банк" Куреним Олександром Вікторовичем, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" (далі - ПАТ "Ерде Банк") та ОСОБА_4, у якому просив:

- визнати недійсним договір іпотеки від 12 серпня 2010 року, укладений між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2052;

- визнати недійсною додаткову угоду про внесення змін до іпотечного договору від 12 серпня 2010 року, укладену 15 квітня 2011 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровану в реєстрі за № 1715;

- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 2003 року перебуває із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають на вихованні та утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (син ОСОБА_4 від першого шлюбу), та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У період їх спільного проживання у власність ОСОБА_4 Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації було передано спірну квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30 листопада 2004 року.

У вказаній квартирі з моменту її передачі зареєстровані та проживають неповнолітні діти.

Позивач вказав, що з метою забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ "ТД Мустанг" ОСОБА_4 12 серпня 2010 року передала в іпотеку ПАТ "Ерде Банк" належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру, що підтверджується іпотечним договором.

15 квітня 2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Ерде Банк" було укладено додаткову угоду до договору іпотеки від 12 серпня 2010 року, відповідно до умов якої ОСОБА_4 додатково передала в іпотеку банку спірну квартиру з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Бета Логістик" та ТОВ "Пирует".

Зазначив, що письмової згоди на укладення договору іпотеки та додаткової угоди до нього не надавав, а також вказав, що спірні договори порушують права неповнолітніх, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі і мають право на користування цим житлом, тому передача квартири в іпотеку повинна була здійснюватися лише за згодою органу опіки та піклування.

У зв'язку з вищевикладеним просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсними, укладені між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_4 іпотечний договір від 12 серпня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2052, і додаткову угоду про внесення змін до іпотечного договору від 12 серпня 2010 року, укладену 15 квітня 2011 року та посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним № 1715.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ "Ерде Банк" відхилено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі уповноважений Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Ерде Банк" - Курений О.В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_3 на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили із того, що договір іпотеки та додаткова угода до нього були укладені без письмової згоди відповідача, як співвласника квартири АДРЕСА_1, а тому вказані правочини не відповідають вимогам ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про іпотеку"; також дійшли висновку, що зазначені договори порушують права неповнолітніх, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі, а тому мають право на користування цим житлом.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна, оскільки останні зроблені із неповним з'ясуванням обставин справи.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають із наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2003 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають на вихованні та утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14-16).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 30 листопада 2004 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 було передано у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13).

12 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Ерде Банк" було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 з метою забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ "ТД Мустанг" у розмірі 2 млн грн передала в іпотеку банку спірну квартиру (а.с. 8-11).

15 квітня 2011 року ОСОБА_3 видав нотаріально посвідчену заяву, відповідно до якої надав згоду своїй дружині ОСОБА_4 на розпорядження на власний розсуд спірною квартирою, а також на укладення та підписання на умовах на її розсуд всіх дозволених законом угод, в тому числі, але не виключно, договорів іпотеки (застави), договорів про внесення змін та (або) доповнень до раніше укладених угод (а.с. 100).

Того ж дня між ОСОБА_4 та ПАТ "Ерде Банк" було укладено додаткову угоду до договору іпотеки від 12 серпня 2010 року, відповідно до умов якої ОСОБА_4 додатково передала в іпотеку банку зазначену квартиру на забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ "Бета Логістик" та ТОВ "Пирует" (а.с. 12).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. ч. 1, 2 ст. 65 СК України).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що договір іпотеки та додаткова угода до нього виходять за межі дрібного побутового, оскільки наслідком цих договорів може бути втрата предмета іпотеки, а тому на їх укладення повинна бути письмова згода іншого подружжя, на порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не врахували, що ОСОБА_3 12 серпня 2010 року та 15 квітня 2011 року надавались нотаріально посвідчені згоди на передачу спірної квартири в іпотеку банку, що підтверджується п. 3.1.1 іпотечного договору від 12 серпня 2010 року та п. 3 додаткової угоди про внесення змін до іпотечного договору від 12 серпня 2010 року, укладеної між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, на порушення вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України не врахував та не оцінив надані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Ерде Банк" Куреним О.В. докази того, що отримані за кредитним договором кошти використовувались в інтересах сім'ї, оскільки засновником та директором одного із позичальників, а саме: ТОВ "Пирует" є дружина позивача (а.с. 99).

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Пунктом 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) роз'яснено, що суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Пунктом 3.3 іпотечного договору від 12 серпня 2010 року визначено гарантування саме іпотекодавцем, що документи та інформація, надані ним при укладенні цього договору, існують тільки в тій редакції, в якій вони надані іпотекодержателю, і що ці документи є чинними (не відміненими, не відізваними), а інформація є повною і достовірною.

Відповідно до довідки ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" від 10 серпня 2010 року № 715 (форма 3), наданої ОСОБА_4 під час укладення іпотечного договору 12 серпня 2010 року, у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані лише ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 46).

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, на порушення положень ст. ст. 212- 214 ЦПК України не врахували та належним чином не оцінили, чи порушувалися права неповнолітніх дітей на час укладення спірних угод, оскільки вони не були зареєстровані в іпотечній квартирі, про що надано вищезазначені документи їх матір'ю - ОСОБА_4

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

На підставі наведеного справа підлягає направленню на новий судовий розгляд для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, відповідних норм матеріального права та ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк", подану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Ерде Банк" Куреним Олександром Вікторовичем, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.