6-4140св14 Про встановлення факту прийняття спадщини, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності у порядку спадкування за законом - 09.04.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності у порядку спадкування за законом за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду Донецької області від 7 червня 2013 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина, що складається із квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_3 - дружина померлого, його донька - ОСОБА_4, та мати - ОСОБА_5 На час відкриття спадщини ОСОБА_3 знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, однак у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась, прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_4 на час відкриття спадщини була малолітньої та перебувала на утриманні спадкодавця. Згодом їм стало відомо, що ОСОБА_5 прийняла спадщину шляхом звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори та отримала свідоцтво про право на спадщину на вказану квартиру, приховавши той факт, що є й інші спадкоємці першої черги, а саме вони, позивачі, дочка та дружина померлого, 6 травня 2006 року ОСОБА_5 продала вказану квартиру ОСОБА_6

У зв'язку з цим позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили суд встановити факт прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_9; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 січня 2003 року, видане ОСОБА_5 Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою, зареєстроване у реєстрі за № 2-40; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 6 травня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 1964; визнати за ними та ОСОБА_5 право власності у порядку спадкування за законом на зазначену квартиру по 1/3 частці за кожною.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2011 року, з урахуванням додаткового рішення від 24 січня 2012 року, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Встановлено факт прийняття ОСОБА_4 і ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_9 Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 січня 2003 року, видане ОСОБА_5 Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою, зареєстроване у реєстрі за № 2-40, у частині посвідчення права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 6 травня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 1964, в частині купівлі-продажу 2/3 частин вказаної квартири. Визнано право власності у порядку спадкування за законом за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 по 1/3 частині за кожною. Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/3 частині за кожною у порядку спадкування майна ОСОБА_9 та за ОСОБА_6 на 1/3 частину квартири на підставі договору купівлі-продажу від 6 травня 2006 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційному порядку справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Донецької області від 7 червня 2013 року рішення Київського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2011 року та додаткове рішення від 24 січня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9, видане ОСОБА_5 Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою 20 січня 2003 року, зареєстроване у реєстрі за № 2-40, на квартиру АДРЕСА_1. Визнано право власності у порядку спадкування за законом за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частці за кожною. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 6 травня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 1964. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності прийняття позивачами спадщини, як спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, відтак, договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним з визнанням права власності за позивачами і ОСОБА_6 по 1/3 частці за кожною в порядку спадкування.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що дружина спадкодавця, ОСОБА_3, не прийняла спадщину, відтак, його спадкоємцями в рівних частинах є його донька, ОСОБА_4, та його мати, ОСОБА_5

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 2 травня 2002 року помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за законом майна ОСОБА_9 є: ОСОБА_3 - дружина померлого; ОСОБА_4 - донька, яка на час відкриття спадщини була малолітньою та перебувала на утриманні спадкодавця; ОСОБА_5 - мати померлого, яка звернулась до Шостої Донецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і 20 січня 2003 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.

6 травня 2006 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_6 вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого остання прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1, та здійснила державну реєстрацію права власності на вказану квартиру на своє ім'я (т. 2 а.с. 197-201).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Частинами 1, 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги) є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво, оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи), однак є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 37, 212 - 214, 316 ЦПК України на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув; не залучив до участі в справі нового власника спірної квартири ОСОБА_7; ОСОБА_6 продала спірну квартиру ОСОБА_7 після ухвалення рішення районного суду і до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Не залучивши до участі у справі нового власника квартири та визнавши право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_7 також залишилася власником спірної квартири.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.