Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кафідової О.В.,

суддів: Висоцької В.С., Коротуна В.М.,

Попович О.В., Ступак О.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 5 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів, посилаючись на порушення відповідачем м договірних зобов'язань по наданню юридичних послуг, у зв'язку з чим, договір, укладеним від 18 грудня 2009 року між сторонами, позивачем розірвано в односторонньому порядку, тому керуючись положеннями статей 525, 526 та ч. 5 ст. 653 ЦК України, просив стягнути з відповідача 1 120 000 грн сплачених ним на виконання договору, як відшкодування збитків завданих розірванням договору, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 3 219 грн.

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Позов мотивував тим, що він, працюючи адвокатом, в повному обсязі виконав договірні зобов'язання і надав ОСОБА_3 всі обумовлені договором юридичні послуги, що підтверджено підписаним сторонами 2 червня 2010 року актом прийому-здачі виконаних робіт на суму 1 373 440 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 за отримані послуги повністю не розрахувався, просив суд стягнути з останнього заборгованість за надані послуги в розмірі 253 440 грн та судові витрати в розмірі 2 534,40 грн.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 5 серпня 2013 року відмовлено в задоволенні заявлених позовів.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_4 у задоволенні позову скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за надані юридичні послуги у розмірі 253 440 грн та 2 534,40 грн витрат по сплаті судового збору. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що сторони підписали акт прийому-здачі виконаних робіт, згідно якого адвокат ОСОБА_4 виконав юридичні послуги згідно договору від 18 грудня 2009 року на суму 1 373 440 грн, а замовник ОСОБА_3 прийняв виконання цих робіт без будь-яких претензій.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, апеляційний суд, виходив із того, що в ОСОБА_4 виконав умови договору по наданню юридичних послуг, однак ОСОБА_3 за отримані послуги повністю не розрахувався.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

При вирішені спору судами встановлено, що 18 грудня 2009 року сторони уклали договір, згідно якого адвокат ОСОБА_4 зобов'язався надати довірителю ОСОБА_3 юридичні послуги стосовно корпоративних прав останнього у підприємстві "Т.О.В. "Дизайн Принт" в строк по 18 грудня 2010 року (а.с. 4-6).

Згідно розписки (без дати), підписаної сторонами, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 на виконання умов договору 1 120 000 грн, які адвокат повинен використати в інтересах довірителя. Залік витрат сторони домовилися провести після підписання акта виконаних робіт (а.с. 7).

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розділом 4 вказаного договору сторони погодили порядок оплати послуг.

Так п. 4.1. встановлено, що передоплата послуг адвоката за даним договором складає 80,00 грн.

Згідно п.4.3. оплату фактичних видатків (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо), пов'язаних із виконанням доручення несе довіритель. Порядок оплати фактичних витрат вчиняється шляхом пред'явлення окремих рахунків в строк 7 банківських днів із моменту надання довірителю письмового розрахунку адвокатом.

За основу рішень взято підписаний сторонами акт прийому-здачі виконаних робіт від 2 червня 2010 року на суму 1 373 440 грн (а.с. 26).

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст. 143 ЦПК України).

Висновки експертного дослідження від 5 березня 2013 року, виконаного Броварським міським відділом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, за адвокатським запитом не є висновком експертизи в розумінні ст. 147 ЦПК України.

Задовольняючи зустрічний позов, апеляційний суд не врахував, що місцевим судом порушено ст. 10 ЦПК України, якою передбачено принципи змагальності та рівності прав сторін щодо подання доказів, суд не роз'яснив сторонам їх права заявити клопотання про призначення судової експертизи, що не дало їм можливості довести перед судом переконливості своїх тверджень про наявність або відсутність юридичних фактів, зокрема дійсності підпису ОСОБА_3 на акті прийому-здачі виконаних робіт.

Ураховуючи наведене та положення п. 4 ст. 129 Конституції України про те, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рішення апеляційного суду є передчасним.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 309, 316 ЦПК України належним чином не з'ясувавши, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, дійшов передчасного висновку про скасування рішення суду першої інстанції.

У порушення вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд, ухвалюючи рішення, послався на доказ, який не було надано до суду першої інстанції, а саме рахунок від 2 червня 2010 року на суму 253 440 грн за юридичні послуги для зарахування на рахунок ОСОБА_4 (а.с. 169).

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) , про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

У порушення зазначених вимог закону апеляційний суд не з'ясував та не дослідив причин неподання зазначених доказів ОСОБА_4 до суду першої інстанції.

Оскільки при вирішенні спору судом порушені норми процесуального права та не застосовані норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, тому в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 5 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.