Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Гримич М.К., Мазур Л.М.,

Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року,

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Новий" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 березня 2005 року між АКБ "НОВИЙ" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на споживчі потреби. В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 05 березня 2005 року між АКБ "НОВИЙ" та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій. Згідно договору іпотеки предметом є квартира по АДРЕСА_1, у наступному складі: в житловому будинку літ. "Д-1", квартира 8-А, яка складається з: 1-1 сходи, 1-2 підвал, 1,7-коридор, 2-кладова, 3-кухня, 4,6,8,9,10-житлові кімнати, 5-санвулзол, ґанок, загальною площею 145,4 кв.м, житловою площею 93,6 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3

ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 15 серпня 2012 року заборгованість по основному боргу складає 149942,62 доларів США, що по курсу НБУ становить 1198491 грн 37 коп., заборгованість по сплаті відсотків за період з 31 липня 2009 року по 29 листопада 2011 року за користування кредитними коштами складає 46696,41 доларів США, що по курсу НБУ становить 373244 грн 41 коп., заборгованість за комісією за період з 30 серпня 2009 року по 29 листопада 2011 року за користування кредитом складає 25 615 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 05 березня 2005 року, для задоволення грошових вимог ПАТ АКБ "НОВИЙ" за кредитним договором на споживчі потреби від 05 березня 2005 року на загальну суму 196639,03 доларів США, що по курсу НБУ становить 1571735 грн, а також комісію 25615 грн., шляхом укладення від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ АКБ "НОВИЙ" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року змінено рішення районного суду в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову. В решті рішення залишено без змін.

ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий", не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулось із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано доказів отримання відповідачем письмової вимоги про виконання зобов'язання, а вимога банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем не відповідає вимогам ч.5 ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Крім того, зазначив, що при зверненні до суду з позовом банк не зазначив початкової ціни продажу предмету іпотеки.

Змінюючи обґрунтування відмови у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що позивач звернувся до суду із позовом з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.

Проте, погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Судами встановлено, що 05 березня 2005 року між АКБ "НОВИЙ" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на споживчі потреби.

На протязі 2005-2009 років додатковими угодами, укладеними між банком та позичальником, умови кредитування змінювалися (том І а.с.34-209).

Додатковими угодами до кредитного договору від 09 липня 2007 року (том І а.с.151) та від 03 вересня 2009 року (том І а.с.211) остаточно визначені ліміт кредитування в розмірі 150 000 доларів США та строк повернення кредиту 17 вересня 2009 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 05 березня 2005 року між АКБ "НОВИЙ" та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, якого предметом іпотеки є квартира по АДРЕСА_1, у наступному складі: в житловому будинку літ. "Д-1", квартира 8-А, яка складається з: 1-1 сходи, 1-2 підвал, 1,7-коридор, 2-кладова, 3-кухня, 4,6,8,9,10-житлові кімнати, 5-санвулзол, ґанок, загальною площею 145,4 кв.м, житловою площею 93,6 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3

Згідно з розрахунком банку станом на 15 серпня 2012 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить, в тому числі: 149942,62 доларів США неповерненого кредиту, що по курсу НБУ становить 1198491 грн 37 коп., 46696,41 доларів США по сплаті відсотків за період з 31 липня 2009 року по 29 листопада 2011 року за користування кредитом, що по курсу НБУ становить 373244 грн 41 коп., та 25615 грн з комісії за період з 30 серпня 2009 року по 29 листопада 2011 року за користування кредитом (том І а.с.27-28). Позов до суду подано 19 жовтня 2012 року.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем у суді першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а також у разі пред'явлення позову. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у 2010 та 2011 році відповідачем було здійснено два платежі за кредитним договором, крім того, у листопаді 2010 року АКБ "Новий" звертався до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно, у задоволенні позову було відмовлено.

Крім того, пославшись про ухваленні рішення на п.31 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що зазначеним пунктом роз'яснюється застосування ч.13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", проте положення Закону, що застосовані судами до правовідносин, що виникли між сторонами, містяться в ч.11 цієї статті, яка регламентує здійснення кредитором своїх прав та обов'язків в позасудовому та досудовому провадженні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.7.1. укладеного між сторонами договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета договору будь-якій особі на підставі договору купівлі продажу. При цьому згідно зі ст. 38 вищезазначеного Закону якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Крім того, суд першої інстанції, зазначаючи про неналежність повідомлення відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, не звернув уваги, що договором іпотеки не визначено, що відповідна інформація повинна бути направлена шляхом направлення поштою зі зворотним повідомленням про вручення або будь-яким іншим відповідним шляхом, ст. 35 Закону України "Про іпотеку" таких вимог також не містить.

Таким чином, судами обох інстанцій при розгляді позовних вимог не повно з'ясовані обставини справи і не надано їм належної оцінки, а з'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, за таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з підстав, передбачених 338 ЦПК (1618-15) України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі наведеного, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд, оскільки висновки судів зроблені ними з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.