Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Кафідової О.В., Коротуна В.М., Попович О.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 листопада 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця"), мотивуючи його тим, що з 1997 року він перебував у трудових відносинах із відповідачем, працював на вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці. Починаючи з 1 квітня 2004 року позивач займав посаду провідника пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП. 2 лютого 2012 року між ним та ДТГО "Південно-Західна залізниця" було укладено трудовий контракт № 47, яким позивача призначено на посаду провідника пасажирських вагонів у вагонну дільницю в резерв провідників. На підставі наказу відповідача від 26 вересня 2012 року № 2283/ос відповідно до пункту 8 частини 1 статті 36 КЗпП України його було звільнено із займаної посади у зв'язку із намаганням незаконно, з прихованням від митного контролю, перемістити через митний кордон України цигарки в кількості 1 500 пачок на загальну суму 7 500 грн.

Позивач вважав, що ним не було допущено порушень митного законодавства України, а тому наказ про його звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

На підставі зазначеного, просив суд поновити строк звернення до суду, визнати наказ від 26 вересня 2012 року № 2283/ос незаконним, поновити його на роботі на посаді провідника пасажирського вагону, Київський резерв провідників пасажирських вагонів та ЛНП, ДТГО "Південно-Західна залізниця", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 вересня 2012 року по день його поновлення на роботі, а також стягнути з відповідача на його користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 листопада 2013 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_6 строк звернення до суду із позовом.

Визнано незаконним наказ начальника відокремленого підрозділу "Вагонна дільниця станція Київ-пасажирський" ДТГО "Південно-Західна залізниця" "Про припинення трудового договору (контракту)" від 26 вересня 2012 року № 2283/ос про звільнення ОСОБА_6 з посади провідника пасажирського вагона Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП.

Поновлено ОСОБА_6 на посаді провідника пасажирського вагона Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП відокремленого підрозділу "Вагонна дільниця станція Київ-пасажирський" ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Стягнуто з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 вересня 2012 року по 13 листопада 2013 року в розмірі 34 578 грн 85 коп. без урахування обов'язкових податків та платежів.

Стягнуто з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_6 2 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ДТГО "Південно-Західна залізниця" просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позивачем з поважних причин пропущено процесуальний строк для звернення до суду із зазначеним позовом, порушень митного законодавства позивачем допущено не було, що виключає можливість звільнення його за пунктом 17 б контракту, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Зазначені висновки суду відповідають вимогам матеріального та процесуального закону та зроблені при повному з'ясуванні усіх обставин справи.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судами встановлено, що позивач з 1 квітня 2004 року працював провідником пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП ДТГО "Південно-Західна залізниця" (а.с. 8-9), 2 лютого 2012 року із позивачем було укладено контракт № 47, яким останнього призначено на посаду провідника пасажирських вагонів у вагонну дільницю в резерв провідників (а.с. 6-7).

Із протоколу оперативної наради засідання комісії по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни працівниками вагонної дільниці станції Київ-пасажирський від 12 вересня 2012 року вбачається, що провідник вагона ОСОБА_6 намагався незаконно, з приховуванням від митного контролю, перемістит через митний кордон України цигарки марки "NZ" в кількості 1 500 пачок на загальну суму 7 500 грн, які знаходились в підлозі купе № 4, 6. На підставі зазначеного, нарадою ухвалено за порушення умов контракту, а саме пункту 17 б (порушення митного законодавства України), розірвати контракт з провідником пасажирських вагонів ОСОБА_6 (а.с. 68 зворот).

12 вересня 2012 року ОСОБА_6 попереджено про звільнення. У попередженні позивач зазначив про свою незгоду із ним (а.с. 69 зворот).

На підставі наказу від 26 вересня 2012 року № 2283/ос ОСОБА_6 було звільнено із займаної посади на підставі порушення пункту 17б контракту від 2 лютого 2012 року, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 5).

Із наказом про звільнення позивач був ознайомлений 27 листопада 2012 року.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (частина 4 статті 61 ЦПК України).

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_6 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 12 150 грн з конфіскацією 1 500 пачок цигарок (а.с. 10-11).

Постановою апеляційного Волинської області від 5 грудня 2012 року постанову Любомльського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2012 року скасовано, провадження у справі про адміністративне порушення закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 12-13).

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору (пункт 4 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) ).

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України).

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, враховуючи встановлене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин, оскільки встановлений статтею 233 КЗпП України строк переривався у зв'язку із розглядом справи про порушення митних правил.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).

Враховуючи те, що провадження у справі про адміністративне порушення закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку зі відсутністю в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулось із порушенням норм трудового законодавства, а тому порушені трудові права позивача підлягають захисту шляхом поновлення його на роботі та стягненні на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також грошових коштів на відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційним судом вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Установивши, що оскаржуване рішення відповідає вимогам статей 213- 214 ЦПК України та керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.