6-54410св13 Про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином - 09.04.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 4 жовтня 2012 року на вул. Довженка у м. Івано-Франківську сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Шевроле-Лачеті", реєстраційний номер НОМЕР_1 під його керуванням, автомобіля ГАЗ 32213, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля "Мерседес", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, яка недотрималась вимог Правил дорожнього руху України та яку вироком суду визнано винною, унаслідок чого його автомобілю завдані механічні пошкодження, пасажиру ОСОБА_6, яка перебувала в автомобілі ГАЗ, спричинені тілесні ушкодження.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 77 353 грн 87 коп. завданої злочином майнової шкоди та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 77 353 грн 87 коп., завданої злочином майнової шкоди. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що матеріалами справи доведено вину ОСОБА_4 у вчиненні ДТП та завданні позивачу матеральної шкоди, яка має нести відповідальність по її відшкодуванню та про відсутність правових підстав для стягнення шкоди зі страхової компанії "Універсальна", пославшись на те, що володільцем застрахованого автомобіля "Мерседес" є не вона, а ОСОБА_7, вина якого у завданні позивачу шкоди відсутня.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 4 жовтня 2012 року на вул. Довженка у м. Івано-Франківську сталася ДТП за участю автомобіля "Шевроле-Лачеті", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, автомобіля ГАЗ 32213, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля "Мерседес", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, яка недотрималась вимог Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобілю "Шевроле-Лачеті" завдані механічні пошкодження, пасажиру ОСОБА_6, яка перебувала в автомобілі ГАЗ, спричинені тілесні ушкодження.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 березня 2013 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні ДТП, яка мала місце 4 жовтня 2012 року.

Обґрунтовуючи заперечення проти задоволення позову, ОСОБА_4 послалась на положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) (далі - Закон), і просила покласти відповідальність по відшкодуванню завданої шкоди забезпеченим автомобілем "Мерседес", відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів від № АВ 9624513 від 28 вересня 2012 року, на публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна". При цьому посилалась на те, що вона правомірно володіла указаним транспортним засобом на підставі довіреності.

Згідно з пп. 1.3, 1.4 Закону (1961-15) , потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, висновок судів про те, що оскільки договір страхування укладено із чоловіком ОСОБА_4 - ОСОБА_7, вини якого в ДТП немає, то і страховик не несе відповідальності, не узгоджується з наведеними нормами права, оскільки ОСОБА_4 керувала застрахованим автомобілем правомірно.

Статтею 3 Закону передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди .

Відповіно до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону, страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика.

За змістом положень цього Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України покладає на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу; суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про залучення до участі у справі публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" у якості співвідповідача (а. с. 68-69), виконавши обов'язок повідомлення страховика про ДТП.

Вирішуючи клопотання та залучаючи публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" до участі у справі у якості третьої особи, а не в якості відповідача, районний суд не врахував, що процесуальні права, передбачені ЦПК (1618-15) України, третьої особи і відповідача є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи. Крім того, з третьої особи шкоду позбавлений можливості стягнути як апеляційний, так і суд касаційної інстанції при перегляді справи.

Також суди не врахували, що згідно з п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернули; доводів сторін у достатньому обсязі не перевірили; не залучили до участі у справі належною стороною публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна"; не встановили фактичного розміру страхового відшкодування, у рішенні не навели мотивів відхилення доводів, які судом не прийняті до уваги.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, характер правовідносин, що виник між сторонами, та правова норма, яка підлягає до застосування для їх вирішення судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.