6-54920св13 Про визнання розпорядження голови районної державної адміністрації незаконним та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - 02.04.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області в інтересах держави в особі інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області та Голубинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області до Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області та ОСОБА_3 про визнання розпорядження голови районної державної адміністрації незаконним та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 06 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2013 року,

У квітні 2012 року прокурор звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 27 липня 2007 року розпорядженням першого заступника голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатській області (далі - Свалявська РДА) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в АДРЕСА_1, на підставі якого ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Посилаючись на те, що через технічну помилку, допущену державним підприємством "Закарпатгеодезцентр", громадянам, у тому числі й відповідачці, були передані земельні ділянки, які раніше були надані у власність іншим особам, прокурор просив визнати розпорядження Свалявської РДА Закарпатській області від 27 липня 2007 року та державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 вересня 2007 року, видане ОСОБА_3, недійсними.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 06 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2013 року, позов прокурора Свалявського району Закарпатської області задоволено. Розпорядження голови Свалявської РДА від 27 липня 2007 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність" в частині виділення земельної ділянки в розмірі 0,25 га в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 визнано недійсним та скасовано. Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку від 10 вересня 2007 року визнано недійсним.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності позовних вимог, зокрема встановлення факту накладення меж земельної ділянки ОСОБА_3 на земельну ділянку ОСОБА_4

Проте повністю з таким висновком судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно з ч. 9 ст. 118 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Судами встановлено, що розпорядженням першого заступника голови Свалявської РДА Закарпатській області 27 липня 2007 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в АДРЕСА_1, на підставі якого ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Актом комісії з питань дотримання вимог земельного законодавства при передачі земельних ділянок у власність громадянам в АДРЕСА_1 від 26 березня 2008 року встановлено, що через технічну помилку, допущену державним підприємством "Закарпатгеодезцентр", громадянам, у тому числі й ОСОБА_3, були передні земельні ділянки, які раніше були надані у власність іншим особам.

Комісією установлено факт накладення земельних ділянок загальною площею 5,25 га, наданих у власність громадян розпорядженнями Свалявської РДА на підставі клопотань Солочинської сільської ради на земельні ділянки загальною площею 1,2594 га, раніше наданих у власність іншим особам розпорядженнями голови Свалявської РДА на підставі клопотань Голубинської сільської ради.

Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43, передбачено, що переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суди зазначеного не врахували, у порушення ст. ст. 143, 212- 214, 303, 315 ЦПК України не дали належної правової оцінки кадастровій та землевпорядній документації, не призначивши у порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) , судову експертизу, належним чином не встановили меж земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та чи накладаються межі цих земельних ділянок; не дали оцінки доводам ОСОБА_3 про те, що її земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту с. Солочин.

Крім того, судами до участі у справі не залучено ОСОБА_4, оскільки судове рішення може вплинути на його права та обов'язки (ст. ст. 35, 36 ЦПК України).

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України, оскільки порушення закону допущені як районним судом, так і апеляційним, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 06 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.