Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Харківська міська рада, санітарно-епідеміологічна служба Червонозаводського району м. Харкова, Червонозаводський районний відділ м. Харкова ГУ МНС України в Харківській області, ОСОБА_5, про усунення перешкод у здійсненні права власності, зобов'язання припинити самочинне будівництво, відновлення становища, яке існувало до самочинного будівництва та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2013 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: Харківська міська рада, санітарно-епідеміологічна служба Червонозаводського району м. Харкова, Червонозаводський районний відділ м. Харкова ГУ МНС України в Харківській області, ОСОБА_5 та просила (остаточно) суд поновити її порушене право власника на частину будинку АДРЕСА_1 та усунути перешкоди в користуванні належним їй житловим будинком літ. "Л-2" будинком у виді самочинно розпочатої будівництвом співвласником ОСОБА_4 громадської споруди на місці житлового будинку літ. "А-1" та зобов'язати відповідача ОСОБА_4 припинити самочинне будівництво у зазначеному будинку, за свої кошти та своїми силами демонтувати розпочату будівництвом громадську споруду у будинку по АДРЕСА_1 та відновити становище, яке існувало до самочинного будівництва. Також просила стягнути із ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду у сумі 20 тис. грн та понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати у сумі 5 108 грн 72 коп.

Обгрунтовувала свої вимоги тим, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2007 року та ухвалою того ж суду від 17 березня 2008 року, справа за № 2-2460/07, право спільної власності на земельну ділянку площею 571 кв. м припинено. За позивачем визнано право власності на земельну ділянку площею 294 кв. м по АДРЕСА_1, яка складається з двох окремих ділянок площею 140 кв. м та 154 кв. м з окремим виїздом на АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Цим рішенням суду співвласникам ОСОБА_7 (нині співвласникові ОСОБА_4) та ОСОБА_4 виділена земельна ділянка загальною площею 277 кв. м, також з окремим виїздом на АДРЕСА_1.

Згідно із зазначеним рішенням суду між співвласниками фактично поділена земельна ділянка та її частки відокремлені одна від одної невеликими парканами. Усі співвласники як колишні, так і теперішні додержувались встановленого порядку користування належними земельними ділянками та правил добросусідства у домоволодінні.

У 2007 році відповідач на виділеній їй частці земельної ділянки знесла усі надвірні будови та частину житлового будинку літ. "А-1" та розпочала будівництво нового будинку. Між сторонами у справі існував попередній договір про те, що вона має намір капітально відремонтувати свою частину житлового будинку літ. "А-1" для особистого проживання й позивач проти цього не заперечувала. Але коли почалось будівництво, та позивач, побачивши якої глибини та розміру був викопаний фундамент під будови, звернулася до ОСОБА_4 за поясненнями, але ніяких пояснень остання надавати не стала та продовжувала будівництво.

На сьогодні вся земельна ділянка, яка є власністю відповідача, зайнята будовою, повністю зроблений фундамент та перший поверх. На думку позивача з вигляду першого поверху, вбачається, що будується не житловий будинок, а громадська споруда, можливо магазин.

Зазначеним будівництвом відповідач порушує право позивача як власника будинку та земельної ділянки. Оскільки у добровільному порядку відповідач не поновлює порушене право, не демонтує самочинно збудовану споруду, позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року позов задоволено частково. Поновлено порушене право ОСОБА_3 на частку будинку АДРЕСА_1 та усунуто перешкоди в користуванні належним їй жилим будинком літ. "Л-2" у виді самочинно розпочатої будівництвом співвласником ОСОБА_4 споруди на місці жилого будинку літ. "А-1" та зобов'язано ОСОБА_4 припинити самочинне будівництво в зазначеному будинку.

Зобов'язано ОСОБА_4 на власний рахунок своїми силами демонтувати розпочату будівництвом споруду в будинку по АДРЕСА_1 та відновити становище, яке існувало до самочинного будівництва.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2013 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Установлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2007 року та ухвали того ж суду від 17 березня 2008 року, справа за № 2-2460/07, право спільної власності на земельну ділянку площею 571 кв. м припинено. За позивачем визнано право власності на земельну ділянку площею 294 кв. м по АДРЕСА_1, яка складається із двох окремих ділянок площею 140 кв. м та 154 кв. м, з окремим виїздом на АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Цим рішенням суду співвласникам ОСОБА_7 (нині співвласникові ОСОБА_4) та ОСОБА_4 виділена земельна ділянка загальною площею 277 кв. м, також з окремим виїздом на АДРЕСА_1. (а.с. 8-11).

Відповідно до листа КП "Харківське міське БТІ" від 29 травня 2008 року № 23-27122 право власності на будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_4 - 26/100 частини, за ОСОБА_8 - 17/100 частини, за ОСОБА_3 - 57/100 частини (а.с. 19).

У 2007 році відповідач на виділеній їй частці земельної ділянки знесла усі надвірні будови та частину житлового будинку літ. "А-1" та розпочала будівництво нового будинку.

З приводу цього будівництва позивач неодноразово зверталася зі скаргами та заявами до дозволяючих установ Червонозаводського району м. Харкова, у Червонозаводський РВК, ДАБК у Харківській області.

Головний лікар Червонозаводської СЕС м. Харкова 13 червня 2008 року встановив, що будівництво зазначеного будинку проводиться без узгодження з закладами санепідслужби та відстань від житлового будинку заявника, тобто будинку позивача, до сусіднього будинку, який будується, складає менше 2 м. ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності Червонозаводською СЕС (а.с. 39).

Червонозаводський РВ м. Харкова ГУ МНС України в Харківській області встановив, що будівництво будинку на території приватного будинку по АДРЕСА_1 проводиться без позитивної експертизи проекту на відповідність нормативним актам за питаннями пожежної безпеки. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про пожежну безпеку", п. 2.7 Правил пожежної безпеки в Україні" проведення будівельно-монтажних робіт без попередньої експертизи заборонено. На адресу ОСОБА_4 надісланий припис державного пожежного нагляду з вимогою припинення незаконного будівництва, згідно з листом від 28 травня 2008 року № 504/П-7 (а.с. 38).

Червонозаводським РВК на адресу відповідача направлений лист, яким запропоновано призупинити проведення будівельних робіт до отримання дозволу на будівництво, згідно з листом від 22 травня 2008 року № П-124-2 (а.с. 40).

Відповідно до висновку судової комплексної будівельно-технічної та пожежно-технічної експертизи від 30 червня 2010 року № 1420/1757 (а.с. 128-166) розпочате власником ОСОБА_4 будівництво прибудови до житлового будинку літ. "А-1" (з боку житлового будинку літ. "Л-2") по АДРЕСА_1 ведеться без проектної документації, розробленої у встановленому законодавством порядку та узгодженої місцевими органами державного нагляду, без дозволу виконавчих органів районних рад, без дозволу на виконання будівельних робіт, що надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідно до визначень Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про планування та забудову території" (1699-14) , Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт будівництво прибудови до житлового будинку літ. "А-1" є самочинним. Експертом зазначено, що до початку будівництва ОСОБА_4 необхідно було отримати дозвіл виконкому відповідної ради на будівництво, письмову згоду співвласників на проведення зазначених робіт, замовити та отримати узгоджений робочий проект, дозвіл на виконання будівельних робіт від ДАБК. До початку будівництва громадської споруди ОСОБА_4 необхідно було перевести жилі приміщення у нежилі. Експертом встановлені габаритні розміри самочинно розпочатої прибудови: по АДРЕСА_1 - 10,3 м, з тильної сторони земельної ділянки - 10,86 м, довжина - 22,1 м.

Експертом установлено, що самочинно розпочате будівництво знаходиться у межах земельної ділянки, що є у користуванні ОСОБА_4 Самочинна прибудова до будинку літ. "А-1" розташована на відстані 1,75 м, 2,5 м, 3,4 м від стін житлового будинку літ. "Л-2". Самочинна прибудова не відповідає розмірам житлових приміщень та прибудов, знесених власником ОСОБА_4 Габаритні розміри самочинної прибудови перевищують розміри будівель та прибудов, які існували до самочинного будівництва. Розташування (посадка) самочинної прибудови до будинку літ. "А-1" у будинку по АДРЕСА_1 не відповідає будівельним нормам та правилам в частині протипожежних відстаней до житлового будинку літ. "Л-2", з урахуванням того, що вона є житловою або громадською спорудою.

Загальна площа новобудови становить 234 кв. м. Висота приміщень у будові 3,4 м, що більше висоти колишніх приміщень (2,5 м). На сьогодні будівля є одноповерховою. Але наявність випусків арматури в місцях розташування колон свідчить про те, що передбачено будівництво другого поверху, що встановлено у експертному дослідженні. Оскільки стіна новобудови знаходиться на відстані 1,75 м, 2,5 м, 3,4 м від стін житлового будинку літ. "Л-2", вона вже зараз, ще до закінчення будівництвом, повністю закриває вікна житлових кімнат обох поверхів будинку позивача.

Протипожежна відстань між добудовою до житлового будинку літ. "А-1", що зводиться відповідачем ОСОБА_4 і житловим будинком літ. "Л-2" повинна бути 8 м. Фактична відстань між ними не відповідає протипожежним вимогам ДБН 360-92.

Відповідачем грубо порушені вимоги ДБН 360-92 "Містобудівництво. Планування та забудова міських та селищних поселень" у частині дотримання протипожежних розривів між будинками.

Згідно з копією акта № 749/13 обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління відносин Харківської міської ради Казьмерчуком O.A. 18 лютого 2013 року: частина земельної ділянки по АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_4 для будівництва нежитлової (за зовнішніми ознаками) будівлі, чим порушуються умови цільового призначення (використання) земельної ділянки, зазначені в державному акті від 20 лютого 2009 року № 910967100013 (а.с. 245).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що з повідомлень дозволяючих установ району вбачається, що ОСОБА_4 до початку будівництва не мала ані дозволу на нього, ані затвердженого проекту, забудову проводить з порушенням ДБН та проводить не капітальний ремонт житлового будинку, а будівництво громадської споруди, що є порушенням ч. 4 ст. 357, ст. ст. 375, 376 ЦК України; відповідач також грубо порушує норми добросусідства, що визначені ст. 103 Земельного Кодексу України та дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з огляду на приписи ст. 391 ЦК України, пп. 17, 22, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 (v0006740-12) "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України" (про правовий режим самочинного будівництва).

Під час встановлення зазначених фактів судом не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції; на порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновки цього суду; не встановив і не зазначив у рішенні, у чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів було неправомірно відмовлено; не визначився з тим, яку ж норму матеріального права суд неправильно застосував і безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Зазначаючи про те, що матеріали справи не містять доказів того, що у ОСОБА_4 немає технічної можливості здійснити перебудову й що вона відмовилась від здійснення такої перебудови, апеляційний суд не врахував, що вимога про знесення позивачем будівництва заявлена безпосередньо на підставі ст. 391 ЦК України, яка не покладає на позивача як на особу, права якої порушені неправомірним будівництвом, обов'язку доводити можливість здійснення перебудови самочинного об'єкту.

Посилання апеляційного суду на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2011 року, яке набрало законної сили і яким змінено ідеальні частки сторін у праві власності сторін на будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, висновків суду першої інстанції про порушення прав позивача не спростовують.

Оскільки апеляційним судом помилково скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2013 року скасувати, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.