Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на частку у подружньому майні, визнання права власності в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2013 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2013 року,

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила встановити факт родинних відносин, визнати право власності на частку у спільному майні подружжя та визнати право власності в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яку він заповів їх сину ОСОБА_5 Вказувала, що спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_4, які мали право на обов'язкову частку у спадщині, були: вона та її дочка ОСОБА_6, яка від спадщини відмовилась на користь брата - ОСОБА_5 Зазначала, що 1 грудня 2009 року ОСОБА_5 оформив свої спадкові права на 5/12 частин цієї квартири. Обов'язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка вона прийняла, оскільки на момент відкриття спадщини вони проживали за однією адресою. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син - ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 та на ј частину квартири АДРЕСА_3. ОСОБА_5 залишив заповіт, яким все своє майно заповів сину - ОСОБА_2 Спадкоємцями за законом після ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_2 та вона, яка має право на обов'язкову частку у спадщині. При цьому її обов'язкова частка у спадщині після ОСОБА_5 складає 5/72 частин у квартирі АДРЕСА_1 та 1/4 частину у квартирі АДРЕСА_3. Вона 21 лютого 2012 року звернулася до нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлих чоловіка та сина, 28 лютого 2012 року звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя після померлого чоловіка. Проте, оформити свої спадкові права вона не може через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів. Крім того, зазначала, що для оформлення спадкових прав їй необхідно встановити юридичний факт, що вона є дружиною ОСОБА_4, оскільки у його свідоцтві про смерть вказано ім'я "ОСОБА_4", а у свідоцтві про шлюб "ОСОБА_4". З цих підстав просила встановити факт родинних відносин, визнати за нею право власності на частку у спільному майні подружжя та визнати право власності в порядку спадкування за законом.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2013 року позов задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 як частку у праві спільної сумісної власності подружжя.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/12 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/72 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/24 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині розміру частки квартири АДРЕСА_1, що перейшла до ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті чоловіка змінено.

Визнано за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому має право на частку у подружньому та обов'язкову частку у спадковому майні.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру частки квартири АДРЕСА_1, на яку ОСОБА_1 має право в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_4, виходив із того, що суд правильно визначив право позивача на обов'язкову частку після смерті чоловіка ОСОБА_4, при цьому не правильно визначив частку квартири, на яку вона має право у порядку спадкування.

Установлено й це убачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення апеляційного суду ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом із тим, згідно з ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на час смерті чоловіка та сина досягла пенсійного віку, тобто була непрацездатною, та має право на обов'язкову частку у спадщині.

Відповідно до положень ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_1 проживала разом з чоловіком на час його смерті, а тому має право на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, яка була їх спільною сумісною власністю, та на обов'язкову частку у спадковому майні як непрацездатна вдова померлого.

Також судом, відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, правильно визначено розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині, яка не змінена апеляційним судом, та апеляційний суд правильно встановили характер спірних правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішили спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення апеляційного суду не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2013 року в частині, яка не змінена апеляційний судом, та рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.