6-54409св13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах вартості спадкового майна - 02.04.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м. Києві, про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах вартості спадкового майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року,

Заступник прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, ПАТ "АКБ "Київ" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м. Києві, про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах вартості спадкового майна, посилаючись на те, що 07 лютого 2008 року між АКБ "Київ", правонаступником якого є ПАТ "АКБ "Київ", (позивач) та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 15, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримала кредитні кошти в сумі 2 млн 31 тис. грн строком до 06 серпня 2008 року для споживчих потреб зі сплатою 18,5 % річних.

Додатковою угодою до кредитного договору від 06 серпня 2008 року № 1 встановлено строк повернення кредитних коштів до 05 серпня 2009 року.

Банком зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі - 07 лютого 2008 року з позичкового рахунку № 22027000349502 перераховано 2 млн 31 тис. грн на особистий рахунок ОСОБА_5 № НОМЕР_1.

Оскільки позичальником зобов'язання за кредитним договором виконано лише частково: 07 липня 2009 року повернено суму кредиту у розмірі 1 499 998 грн, 15 травня 2009 року частково сплачено нараховану суму відсотків у розмірі 13 157 грн 81 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її син ОСОБА_3 (відповідач), який прийняв спадщину; станом на 14 жовтня 2010 загальна сума заборгованості становить 1 668 099 грн 26 коп., з яких: 531 002 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 642 242 грн 06 коп. - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом, 193 815 грн 73 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 214 995 грн 22 коп. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 86 044 грн 25 коп. - прострочена заборгованість за комісією. До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на викладене, позивач, уточнивши вимоги, (а.с. 215-216 т. 1), просив стягнути із ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 668 099 грн 26 коп., стягнення здійснити за рахунок спадкового майна, яке складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "АКБ "Київ" заборгованість за кредитним договором від 07 лютого 2008 року № 15 на ім'я ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 1 668 099 грн 26 коп. шляхом звернення стягнення на спадкове майно, за рахунок вартості 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення, посилався на положення ст. 1281 ЦК України, які регламентують порядок пред'явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника та задовольнив позов шляхом звернення стягнення за рахунок вартості частини квартири боржника.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Установлено, що 07 лютого 2008 року між АКБ "Київ", правонаступником якого є ПАТ "АКБ "Київ", (позивач) та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 15, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримала кредитні кошти в сумі 2 млн 031 тис. грн строком до 06 серпня 2008 року для споживчих потреб, зі сплатою 18,5 % річних.

Банком зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі - 07 лютого 2008 року з позичкового рахунку № 22027000349502 перераховано 2 млн 031 тис. грн на особистий рахунок ОСОБА_5 № НОМЕР_1.

ОСОБА_5 зобов'язання за кредитним договором виконала частково: 07 липня 2009 року повернула суму кредиту у розмірі 1 499 998 грн, 15 травня 2009 року частково сплатила нараховану суму відсотків у розмірі 13 157 грн 81 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її син ОСОБА_3 (відповідач), який подав заяву про прийняття спадщини, до складу якої входить 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦПК України.

Разом із тим особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Проте такого способу захисту, як стягнення судом із спадкоємця заборгованості за кредитними договорами, шляхом звернення стягнення в рахунок погашення цієї заборгованості саме на майно померлої особи законодавством України не передбачено.

Прокурор, заявляючи позов, посилався на ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1281, 1282 ЦК України.

Суд, ухвалюючи рішення, застосував положення ст. 1231 ЦК України, яка регулює питання щодо спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем, проте зазначена норма не регулює відносин, що склалися, оскільки позов заявлено про стягнення заборгованості, а не про відшкодування шкоди.

Стаття 1282 ЦК України, на яку посилався прокурор, передбачає, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Тобто, виходячи з положень вищевказаної норми, законодавець прямо покладає на спадкоємців обов'язок здійснити виконання зобов'язання перед кредитором спадкодавця шляхом одноразового внесення коштів та встановлює максимальний розмір вимог кредиторів, що зобов'язаний задовольнити кожен із спадкоємців і який прирівнюється до вартості майна, отриманого кожним із них в порядку спадкування, а також надає право кредитору звернутися до суду з позовом до спадкоємців про стягнення відповідної грошової суми, в разі їх відмови здійснити одноразовий платіж, і в такому разі та за наявності правових підстав суд задовольняє позов, однак питання про те, на яке майно звертається стягнення, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) і виключно на те, що передане спадкоємцям у натурі.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд не врахував роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) про те, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215- 217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено й висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Однак рішення не містить способу захисту порушеного права, оскільки обраним позивачем способом захисту не поновлюються його права, оскільки в дійсності вирішено питання про права особи, цивільна та цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність якої припинена в зв'язку з її смертю (ч. 4 ст. 25 ЦК України), оскільки рішенням суду звернуто стягнення на майно, яке належало на праві власності ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Доказів отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину, в тому числі на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 матеріали справи не містять, а отже на ОСОБА_3 цим рішенням не покладаються чіткі обов'язки, які переходять до нього як спадкоємця.

Зазначаючи про доведеність позивачем факту отримання позичальником ОСОБА_5 грошових коштів, на підтвердження чого судом взято до уваги виписку з позичкового рахунку, виписку з рахунку № НОМЕР_1 та копію меморіального ордеру, суд не перевірив доводів відповідача щодо відсутності доказів отримання ОСОБА_5 коштів саме із рахунку № НОМЕР_1.

Так, як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, кредитні кошти відповідно до умов договору з позичкового рахунку були перераховані на особистий рахунок ОСОБА_5 № НОМЕР_1.

Із виписки історіїї операцій за останнім (а.с. 67-77 т. 2) вбачається, що грошові кошти, які надійши 07 лютого 2008 року в сумі 2 млн 31 тис. грн цього ж дня були видані трьома платежами (а.с. 77 т. 2): 760 тис. грн, 68 565 грн та 1 млн 202 тис. 335 грн.

Між тим, відповідні докази, що підтвержували б отримання ОСОБА_5 готівкових коштів, в матеріалах справи відсутні.

У заяві про закриття рахунку, датованій 27 червня 2008 року, зазначено прохання про виплату готівкою залишку грошових коштів на цей день.

Згідно з випискою історіїї операцій за рахунком, 26 червня виплачено 13 грн 58 коп.

Суд на порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень відповідача щодо неотримання позичальником кредитних коштів в достатньому обсязі не перевірив, не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки та застосував норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.