Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Парінової І.К., Савченко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Фінансова Ініціатива" про розірвання договору банківського вкладу, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Фінансова Ініціатива" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, про визнання правочину таким, що порушує публічний порядок та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника на рішення апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2013 року, -

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Фінансова Ініціатива" (далі - ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива") про розірвання договору банківського вкладу, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування вимог зазначав, що 21 січня 2013 року між ним та ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" було укладено договір банківського вкладу № 165656 (вклад "Ощадний"), за умовами якого він передав банку грошовий вклад у розмірі 1 000 грн на строк 370 календарних днів зі сплатою 16 % річних. На підставі додаткового договору від 21 січня 2013 року ним збільшено розмір вкладу на суму 99 000 грн. На його звернення 12 лютого 2013 року із заявою про дострокове повернення вкладу 21 лютого 2013 року було повернуто лише 1 000, 44 грн. Посилаючись на те, що решту коштів за депозитом повернуто не було, позивач просив стягнути на його користь 98 999, 56 грн депозитного вкладу, 9 536, 88 грн процентів за користування ним та 10 000 грн моральної шкоди, завданої неналежним виконанням умов договору банківського вкладу.

ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору банківського вкладу № 165656 (вклад "Ощадний") від 21 січня 2013 року таким, що порушує публічний порядок та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на те, що у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано заяву, за змістом якої ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, з корисливих мотивів за попередньою змовою зі старшим касиром ОСОБА_5, економістом ОСОБА_6 та фізичними особами, які звернулися із незаконними вимогами до банку, ОСОБА_3 у тому числі, шляхом видачі фізичним особам підроблених договорів та касових документів здійснили замах на заволодіння майном банку у особливо великих розмірах. Посилаючись на положення ст. ст. 216, 228 ЦК України позивач просив задовольнити зустрічні вимоги та стягнути у дохід держави отримані за договором банківського вкладу кошти у розмірі 98 999, 56 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто із ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" на користь ОСОБА_3 98 000 грн депозитного вкладу та 9 536, 88 грн процентів за користування вкладом. В іншій частині вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_3 та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню з таких підставах.

За ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (ст. 1059 ЦК України).

Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні (п. п. 2.2., 2.9.), затвердженою постановою правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 (z0790-11) , передбачено, що банк (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку.

Банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив із того, що внесення позивачем на відкритий згідно умов договору банківського вкладу № 165656 від 21 січня 2013 року депозитний рахунок № 2620600155770 грошових коштів у розмірі 1 000 грн, поповнення банківського вкладу на суму 99 000 грн, а також зняття коштів 21 лютого 2013 року у розмірі 1000 грн підтверджується належними та допустимими доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що свідчить про наявність обов'язку банку щодо повернення вкладу у розмірі 98 000 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій частині, апеляційний суд виходив із того, що додатковий до договору банківського вкладу № 165656 від 21 січня 2013 року договір та квитанція № 4140 від 21 січня 2013 року на суму 99 000 грн не завірені належною банківською печаткою, тому не підтверджують факт внесення позивачем коштів на депозитний рахунок у вказаному розмірі.

Висновки апеляційного суду узгоджуються із вимогами закону та фактичними обставинами справи.

Встановлено та визнається сторонами, 21 січня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" було укладено договір банківського вкладу № 165656 (вклад "Ощадний"), за умовами якого банк прийняв від вкладника грошову суму у розмірі у розмірі 1 000 грн на строк 370 календарних днів зі сплатою 16 % річних, що підтверджується квитанцією № 4039 від 21 січня 2013 року (а. с. 5-8).

На підставі заяви про повернення вкладу 21 лютого 2013 року позивачеві було повернуто суму у розмірі 1 000, 44 грн (а. с. 8).

Право на внесення додаткового поповнення до вкладу передбачено п. 1.4. договору, що допускається включно до дня, який передує даті повернення депозиту.

На обґрунтування вимог ОСОБА_3 зазначав, що у відповідності із п. 1.4. договору на підставі додаткового договору поповнив вклад на суму у розмірі 99 000 грн. На підтвердження указаних обставин надав копію додаткового договору та квитанцію про внесення указаної суми № 4140 від 21 січня 2013 року (а. с. 7, 9).

Від імені банку за договорами виступила ОСОБА_4 на підставі довіреності № 41 від 30 грудня 2012 року, що вбачається з їх тексту. Зміст наявної у матеріалах справи довіреності № 41 від 30 грудня 2012 року (а. с. 40) обмежує повноваження начальника Вінницького відділення № 3 ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" ОСОБА_4 щодо залучення депозитів юридичних та фізичних осіб понад суму, яка еквівалентна 10 000 грн.

Із метою перевірки автентичності відтиску печатки банку та підписів на основному договорі вкладу та додатковому договорі до нього у справі було призначено судово-почеркознавчу та технічну експертизу.

За висновками проведеної експертизи (а. с. 88-96) від 30 липня 2013 року № 973/974/13-21 відтиски печатки на квитанціях № 4039 та № 4140 виконано не печаткою ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" "Прибутково-видаткова каса № 1", зразки відтисків якої надано для порівняльного дослідження, а іншою печаткою. Відтиск печатки у додатковому договорі виконаний не печаткою ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" № 29", зразки відтисків якої надано для порівняльного дослідження, а іншою печаткою. Відтиск печатки банку на додатковому договорі виконаний не печаткою, відтиск якої наявний на квитанціях № 4039 та № 4140, а іншою печаткою.

Згідно виписки за особовим рахунком № 2620600155770, відкритим на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору банківського вкладу, залишок коштів становить 0, 00 грн (а. с. 136, 137). Рух коштів у розмірі 99 000 грн на рахунку позивача не відображений.

Встановивши характер спірних правовідносин, апеляційний суд вирішив справу згідно із законом на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відносини банківського вкладу на підставі додаткового договору між сторонами не виникли внаслідок невідповідності поданих документів вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні.

Норми матеріального права у частині розгляду вимог ОСОБА_3 апеляційним судом застосовані правильно, порушень процесуального закону не вбачається, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги та залишення рішення суду у цій частині без змін.

Доводів щодо незаконності оскаржуваного судового рішення в іншій частині заявником не наведено, підстави для виходу за межі касаційної скарги відсутні. За таких обставин, касаційна скарга у цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.