6-46664св13 Про скасування рішення, визнання нечинними державних актів на право власності на землю, витребування майна та за зустрічним позовом про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки - 29.01.2014 Прийняття

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Кафідової О.В., Коротуна В.М., Ступак О.В., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_7, треті особи: Управління Держкомзему у м. Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Приватне підприємство "Галицький достаток", про скасування рішення, визнання нечинними державних актів на право власності на землю, витребування майна та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки, за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України, першого заступника прокурора Львівської області на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року,

У травні 2011 року прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 19 листопада 2004 року зобов'язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж приватному підприємству "Буддизайн" (далі - ПП "Буддизайн") земельної ділянки площею 8,9965 га в АДРЕСА_1, яку ПП "Буддизайн" орендувало для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та укласти з останнім договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. На виконання вищевказаного рішення суду Брюховицькою селищною радою було винесено рішення від 23 жовтня 2008 року № 619, згідно з яким між Брюховицькою селищною радою та ПП "Буддизайн" 05 листопада 2008 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 8,9965 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з яких: 5,0360 га - для громадсько - житлового будівництва, 3,9605 га - для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. В подальшому ПП "Буддизайн" відчужив земельну ділянку площею 5,0360 га для громадсько - житлового будівництва на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2009 року, укладеного з покупцями ОСОБА_7 та приватним підприємством "Галицький достаток" (далі - ПП "Галицький достаток"). 25 вересня 2009 року ОСОБА_7 та ПП "Галицький достаток" уклали договір про поділ земельної ділянки, що є у спільній частковій власності. На підставі вищевказаних договорів ОСОБА_7 зареєстрував право власності на спірні земельні ділянки, оформивши державні акти на право власності на них, зокрема, на земельні ділянки:

площею 0,6056 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0016, державний акт серії ЯИ № 800537;

площею 0,1200 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0014, державний акт серії ЯИ № 800541;

площею 0,1300 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0013, державний акт серії ЯИ № 800540;

площею 0,0785 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0012, державний акт серії ЯИ № 800542;

площею 0,1200 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0011, державний акт серії ЯИ № 800544;

площею 0,2226 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0010, державний акт серії ЯИ № 800539;

площею 0,1980 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0009, державний акт серії ЯИ № 800536;

площею 0,1398 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0008, державний акт серії ЯИ № 800546;

площею 0,1399 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0007, державний акт серії ЯИ № 800543;

площею 0,01399 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0006, державний акт серії ЯИ № 800545;

площею 0,1417 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0005, державний акт серії ЯИ № 800538.

13 липня 2010 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області вищезазначене рішення суду від 19 листопада 2004 року було скасовано при розгляді заяви у зв'язку з нововиявленими обставинами, а рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення.

Виходячи з наведеного, прокурор вважає, що відповідач ОСОБА_7 набув право власності на спірні земельні ділянки всупереч встановленому законом порядку, а тому просив:

скасувати рішення Брюховицької селищної ради "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року";

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між Брюховицькою селищною радою та ПП "Буддизайн" 05 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 8661;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ПП "Буддизайн" та ОСОБА_7, ПП "Галицький достаток" від 11 серпня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 4448, в частині передачі ОСОБА_7 частини земельної ділянки загальною площею 5,036 га, яка знаходиться за адресою: район вулиць Ряснянської - Незалежності України, смт Брюховичі, Львівська область;

визнати недійсним договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, укладений між ПП "Галицький достаток" та ОСОБА_7 25 вересня 2010 року, зареєстрований у реєстрі за № 5177;

визнати нечинними вищезазначені державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_7, та зобов'язати повернути спірні земельні ділянки у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідач ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив визнати його добросовісним набувачем та визнати за ним право власності на вищезазначені земельні ділянки, в обґрунтування позову зазначив, що є добросовісним набувачем та законним власником набутих у встановленому законом порядку на підставі укладеного з ПП "Буддизайн" відплатного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2009 року, договору поділу земельної ділянки від 25 вересня 2009 року. Звертає увагу, що не знав і не міг знати, що ПП "Буддизайн" та Брюховицька селищна рада не мали права на відчуження спірних земельних ділянок, а тому останні не можуть бути витребувані у добросовісного добувача відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року, в задоволенні первісного позову прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: район вулиць Ряснянської - Незалежності України, смт Брюховичі Львівська область, загальною площею 2,036 га за кадастровими номерами:

№ 4610163300:05:002:0005; № 4610163300:05:002:0006;

№ 4610163300:05:002:0007; № 4610163300:05:002:0008;

№ 4610163300:05:002:0009; № 4610163300:05:002:0010;

№ 4610163300:05:002:0011; № 4610163300:05:002:0012;

№ 4610163300:05:002:0013; № 4610163300:05:002:0014;

№ 4610163300:05:002:0016.

У задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_7 добросовісним набувачем відмовлено.

У касаційних скаргах заявники, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року, при цьому заявник Кабінет Міністрів України просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора Шевченківського району м. Львова, а перший заступник прокурора Львівської області просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року Брюховицьку селищну раду було зобов'язано прийняти рішення про продаж приватному підприємству "Буддизайн" земельної ділянки площею 8,9965 га у АДРЕСА_1, яку ПП "Буддизайн" орендувало для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та укласти з останнім договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

23 жовтня 2008 року Брюховицькою селищною радою прийнято рішення "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року", згідно з яким на виконання вказаного судового рішення, керуючись статтями 3, 6, 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), вирішено продати ПП "Буддизайн" земельну ділянку загальною площею 8,9965 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Вказана земельна ділянка складалась з 5,036 га земель для громадсько-житлового будівництва та 3,9605 га земель для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру.

На виконання вказаного рішення 23 жовтня 2008 року між Брюховицькою селищною радою та ПП "Буддизайн" було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

11 серпня 2009 року між ПП "Буддизайн" та ОСОБА_7, ПП "Галицький достаток" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 5,0360 га в таких частинах: 20360/50 360 частин земельної ділянки у власність ОСОБА_7 та 30 360/50 360 - у власність ПП "Галицький достаток".

25 вересня 2009 року між ОСОБА_7 і ПП "Галицький достаток" було укладено договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в результаті чого ОСОБА_7 належить земельна ділянка площею 2,036 га.

На підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 11 серпня 2009 року та договору поділу земельної ділянки від 25 вересня 2009 року, що є спільною частковою власністю, ОСОБА_7 було видано 11 державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Брюховицька селищна рада мала повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка знаходиться в межах населеного пункту, відповідно до п. 12 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України (2768-14) , натомість, ні прокурором, ні позивачами не надано доказів того, що спірна земельна ділянка станом на 2008 рік перебувала у державній власності, та не наведено жодних підстав набуття державою права власності на земельну ділянку, які передбачені ч. 5 ст. 84 ЗК України. Крім того, оскаржуване рішення Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року було прийнято на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року.

Визнаючи за ОСОБА_7 право власності на спірні земельні ділянки, суди виходили з того, що останній оформив у встановленому законом порядку державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а тому у нього виникло право власності на спірні земельні ділянки.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно із підпунктом "а" статті 121 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття спірного рішення від 23 жовтня 2008 року) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частиною 1 статті 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з пунктом 12 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що станом на дату прийняття Брюховицькою селищною радою рішення № 619 та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 8,9965 га з ПП "Буддизайн" вказана земельна ділянка знаходилася в межах населеного пункту - АДРЕСА_1 Цільове призначення земельної ділянки було зазначене: 5,0360 га - громадсько-житлове будівництво; 3,9605 га - будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку, що Брюховицька селищна рада мала повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка знаходиться в межах населеного пункту, відповідно до п. 12 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України (2768-14) .

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на спірні земельні ділянки, суди не звернули увагу, що право власності останнього на дані земельні ділянки на час подачі позову до суду вже було зареєстровано за останнім у встановленому законом порядку, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки.

Крім того, позивачі за основним позовом не оспорюють добросовісність набуття ОСОБА_7 права власності на земельні ділянки, а тому обраний останнім спосіб захисту своїх прав є неправильним.

Враховуючи, що суди, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 та визнаючи за ним право власності на спірні земельні ділянки, на зазначене не звернули уваги, неправильно визначилися зі способам захисту прав та інтересів позивача відповідно до ст. 16 ЦК України, не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.