Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визначити місце проживання дитини -ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4, за її місцем проживання: АДРЕСА_2; відібрати дитину у відповідача ОСОБА_2 та повернути її матері.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що сторони, з моменту розірвання шлюбу, домовилися про те, що син буде проживати з нею, а батько матиме право зустрічатися із сином, забирати сина до себе на вихідні, тощо. Між сторонами з вересня 2011 року почали виникати суперечки з приводу місця проживання дитини. Зазначала, що у вересні 2011 року, при медичному обстеженні, у сина було виявлено захворювання - заїкання невротичного типу середнього ступеню тяжкості. У грудні 2011 року ОСОБА_2 самовільно забрав дитину, змінив місце його проживання, а саме відвіз сина до своїх батьків у м. Лубни Полтавської області.

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просив визначити місце проживання його сина - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4, з ним за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивував тим, що дитина, проживаючи з ОСОБА_1, здебільшого перебувала у хворобливу стані, була знервована, почала заїкатися. Син, під час спілкування, висловлював небажання проживати надалі разом з матір'ю ОСОБА_1, та просив забрати до себе. Вказував, що ОСОБА_1 не приділяла дитині належної уваги, ігнорувала його хворобливий стан, не забезпечувала належних умов для отримання освіти та його розвитку. На його думку, для нормального розвитку та психологічного стану дитини, необхідно визначити місце проживання сина з ним.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з батьком ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання ОСОБА_3 з нею за адресою: АДРЕСА_2; відібрати дитину у батька - ОСОБА_2, який незаконно її утримує за адресою: АДРЕСА_1, і повернути її тому з батьків, з ким вона проживала, а саме матері ОСОБА_1 У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи у задоволенні первісного позову, виходив із того, що батько належним чином ставиться до виконання ним своїх батьківських обов'язків, дитина бажає проживати разом з батьком, за час окремого проживання дитини без матері дитина росте нормально та виховується належним чином; твердження позивача щодо наявності факту викрадення дитини батьком та самочинну зміну місце проживання дитини, всупереч інтересам дитини, як підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відібрання дитини від батька та повернення дитини матері не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Проте погодитись з висновком апеляційного суду не можна .

Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

З 3 грудня 2011 року по даний час малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Мати дитини - ОСОБА_1 проживає разом із своєю дочкою ОСОБА_4, яка народилась 1990 року, за адресою: АДРЕСА_2.

У квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується довідкою форми № 3 житлової - експлуатаційної дільниці № 221 КП "Господар" Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 489 від 14 травня 2012 року

Як убачається з акту обстеження умов проживання дитини, проведеного Службою у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 21 лютого 2012 року, квартира АДРЕСА_2 має задовільний санітарно-гігієнічний стан, з усіма зручностями, відремонтована, укомплектована необхідними меблями та побутовою технікою, у дитини є окрема кімната, облаштована необхідними меблями.

З акту обстеження умов проживання, складеного Службою у справах дітей Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 13 липня 2012 року, убачається, що за адресою: АДРЕСА_1, проживає сім'я у складі батька ОСОБА_5., матері ОСОБА_6, сина ОСОБА_2 та внука ОСОБА_3 Дана квартира має чотири ізольовані кімнати, кухню, роздільний сан.вузол, загальна площа 73,25 кв.м, житлова площа 47,5 кв.м, санітарний стан помешкання добрий. З грудня 2011 року ОСОБА_3 постійно проживає за вказаною адресою, у дитини окрема кімната, в якій є місце для відпочинку (диван), стіл для занять, комп'ютер з вебкамерою, тумбочка, акваріум, у хлопчика багато книжок, дисків з навчальними програмами, іграшок. За спеціальною програмою з хлопчиком займається логопед.

ОСОБА_3 відвідує дошкільний навчальний заклад № 620, що підтверджується довідкою дошкільного навчального закладу № 620 від 9 вересня 2011 року

З 5 грудня 2011 року ОСОБА_3 проходив навчання в школі англійської мови за курсом раннього розвитку для дітей 4-5 років, що підтверджується довідкою № 8 школи англійської мови "Nancy" від 28 лютого 2012 року.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3, відповідно до довідки Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 Лубенської міської ради Полтавської області № 411 від 29 серпня 2012 року, зарахований до 1 А класу вказаної школи.

ОСОБА_1 працювала у ФОП "ОСОБА_4" та отримувала середню заробітну плату в розмірі 1 112 грн 67 коп.

ОСОБА_2 працює в ТОВ "Київська будівельна компанія № 1" на посаді виконроба за основним місцем роботи і його дохід за останні шість місяців становить 11 688 грн 27 коп., за місцем роботи та проживання характеризується позитивно.

Згідно консультативного висновку Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 від 30 вересня 2011 року ОСОБА_3, який народився у 2006 році, було поставлено діагноз "заїкання невротичного типу середнього ступеню тяжкості"; згідно консультативного висновку від 30 березня 2012 року - спостерігається покращення стану здоров'я дитини.

Як убачається з листа Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 10 листопада 2011 року, під час бесіди з малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, спеціалістами Служби було встановлено бажання дитини проживати разом зі своїм батьком ОСОБА_2

З висновку органу опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 17 квітня 2012 року про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 убачається, що орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 разом з матір'ю - ОСОБА_1

Із висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 30 липня 2012 року про доцільність встановлення місця проживання дитини з батьком убачається, що дитина ОСОБА_3 категорично відмовляється повертатись до матері. За час перебування хлопчика у м. Лубни мати дитини до нього не приїздила, до служби із заявами про повернення дитини не зверталась, а тому вважають за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2, зміна місця проживання хлопчика може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини.

Як убачається з листа спеціалізованої шкоди І-ІІІ ступенів № 6 Лубенської міської ради Полтавської області № 553 від 20 листопада 2012 року батько ОСОБА_3 приділяє достатньо уваги навчанню та вихованню сина, відвідує школу, переймається справами школи та класу. ОСОБА_1 не переймається вихованням сина, за весь період навчання була в школі перший раз 1 вересня 2012 року, зіпсувавши свято, в другий раз 15 листопада 2012 року прийшла до школи після закінчення уроків, при цьому мати не поцікавилась ні станом здоров'я сина, ні його успіхами в навчанні.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір ю.

ОСОБА_2, заперечуючи проти первісного позову, зазначав, що дитина проживає в нормальних умовах, він працює та отримує стабільну заробітну плату та може забезпечувати нормальний всебічний розвиток та виховання дитини.

Суди, ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, виходили з оцінки доказів, наданих ОСОБА_2, зокрема, з висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 30 липня 2012 року, акту обстеження умов проживання дитини з батьком від 13 липня 2012 року; показів свідків, про те, що відповідачка з грудня 2011 року вихованням сина не займається.

Разом з тим, суди не навели виняткових обставин, які давали б підстави розлучати дитину з матір'ю.

Суди також не звернули уваги на те, що малолітній ОСОБА_3 з дня народження і до теперішнього часу зареєстрований у АДРЕСА_2 по місцю реєстрації матері.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України, доводів ОСОБА_1 належним чином не перевірив; у достатньому обсязі не визначився з наявністю чи відсутністю обставин, на які вона посилалася; не вмотивував висновку про неможливість забезпечення виховання нею дитини; не дав оцінки обставинам справи та поясненням сторін у їх сукупності; не взяв до уваги вік дитини та, з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип, не встановив і не зазначив у рішенні передбачених частиною другою статті 161 СК України, чи будь-яких інших виключних обставин, які б викликали необхідність розлучення малолітньої дитини з матір'ю.

Таким чином, оскільки апеляційним судом не враховані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та порушені норми процесуального права, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.