Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі державного підприємства "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство", Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства до Енергодарської міської ради Запорізької області, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою заступника Дніпровського екологічного прокурора на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 жовтня 2013 року,

У червні 2012 року Запорізький міжрайонний екологічний прокурор в інтересах держави в особі державного підприємства "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" (далі - ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство"), Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що рішенням Енергодарської міської ради Запорізької області від 16 червня 2010 року № 249 затверджено громадській організації садово-городницьке товариство "Волна" (далі - СГТ "Волна") проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 3,71 га, вилучено земельну ділянку із земель СГТ "Волна", передано вказану земельну ділянку у приватну власність членів СГТ "Волна" та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки членам СГТ "Волна". Вказаним рішенням земельну ділянку площею 0,0923 га передано у власність члену СГТ "Волна" ОСОБА_6 для ведення садівництва.

Вказував, що земельна ділянка площею 3,71 га належить до земель лісогосподарського призначення та знаходиться у постійному користуванні ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" та посилався, що вказана земельна ділянка входить до складу земель ландшафтного заказника місцевого значення "Іванівський бір" і є землями природно-заповідного фонду, тому вважав, що передача її частини у власність ОСОБА_6 здійснена з порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України (3852-12) , ст. ст. 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст. ст. 51 - 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд" (2456-12) .

Запорізький міжрайонний екологічний прокурор просив визнати незаконним та скасувати рішення Енергодарської міської ради Запорізької області від 16 червня 2010 року № 249 у частині надання у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0923 га для ведення садівництва, визнати недійсним виданий на ім'я ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0923 га, зареєстрований у Державному земельному кадастрі 15 липня 2010 року та скасувати його реєстрацію, повернути земельну ділянку площею 0,0923 га, ринковою вартістю 1089 грн 14 коп., що розташована в адміністративних межах м. Енергодара Запорізької області, у державну власність, а саме, постійному користувачу ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство".

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник Дніпровського екологічного прокурора, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що надана у власність ОСОБА_6 спірна земельна ділянка площею 0,0923 га не належить до земель лісогосподарського призначення, розташована у межах м. Енергодара Запорізької області та перебуває у комунальній власності Енергодарської міської ради Запорізької області. Прокурором не доведено, що вона входить до державного ландшафтного заказника місцевого значення "Іванівський бір", у ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" відсутні документи, що посвідчують право користування цією земельною ділянкою, тому рішення Енергодарської міської ради Запорізької області від 16 червня 2010 року № 249 прийнято у межах повноважень, наданих міській раді, з дотриманням чинного законодавства та не порушує права ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" та інтереси держави.

Із такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Енергодарської міської ради Запорізької області від 16 червня 2010 року № 249 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 3,71 га громадській організації СГТ "Волна", вилучено цю земельну ділянку зі складу земель СГТ "Волна", передано її у власність членів СГТ "Волна" та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки членам СГТ "Волна".

Вказаним рішенням земельну ділянку площею 0,0923 га передано у власність члену СГТ "Волна" ОСОБА_6 для ведення садівництва, який отримав державний акт на право власності на земельну серії ЯК № 934815, зареєстрований у Державному земельному кадастрі 15 липня 2010 року.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України (254к/96-ВР) до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування у межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч. 2 цієї статті.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Верховної Ради України від 05 травня 1996 року затверджено межі міста Енергодара Запорізької області.

Рішенням Виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської районної ради Запорізької області від 28 березня 1991 року № 89 про обмін земель на виконання розпорядження Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1987 року за № 1987-р, розпорядження Мінлісгоспу УРСР від 29 липня 1987 року № 03-15/3493 та акта приймання-передавання площі під колективні сади Запорізької АЕС площею 24,8 га і обміну рівноцінної ділянки під обліснення Кам'янсько-Дніпровського лісгоспу, проведено передачу земель Запорізької АЕС площею 24,8 га Кам'янсько-Дніпровському лісгоспу під обліснення (а.с. 90, т. 1).

Актом про передачу та прийом земель у межах м. Енергодара від 28 вересня 2001 року, здійснено прийняття земель від Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області до складу земель м. Енергодара в межах міста та внесено зміни до земельно-кадастрової документації м. Енергодара. Також складено акт визначення меж м. Енергодара на місцевості (у натурі).

Відповідно до висновків Управління містобудування та архітектури від 27 квітня 2009 року № 58-2 (а.с. 99, т. 1), висновком Енергодарського сектора регулювання природокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області від 03 квітня 2009 року № 194 (а.с. 105, т. 1), висновком ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" від 02 квітня 2009 року № 80 (а.с. 106, т. 1), висновком відділу Держкомзему у м. Енергодарі Запорізької області від 14 травня 2009 року № 348/63 (а.с. 107, т. 1) погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розширення меж СГТ "Волна" та зазначено, що землі, що відводяться, є землями сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, відповідно до листа відділу Держкомзему у м. Енергодарі Запорізької області від 29 квітня 2009 року № 294 щодо розгляду проекту землеустрою земельна ділянка СГТ "Волна" (за рахунок якої ОСОБА_6 надана спірна земельна ділянка) згідно з матеріалами лісогосподарського устрою знаходиться у постійному користуванні ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" та відноситься до земель лісогосподарського призначення.

У листі Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства від 24 липня 2012 року № 01-08/898 вказано, що земельна ділянка СГТ "Волна" площею 3,71 га входить до складу лісового фонду та знаходиться в кварталі 3 Іванівського лісництва ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" та є земельною ділянкою лісового фонду, крім того, спірна земельна ділянка відноситься до складу земель ландшафтного заказника місцевого значення "Іванівський бір", створеного на підставі рішення Запорізької обласної ради від 27 листопада 1998 року № 10.

Згідно з охоронним зобов'язанням від 21 лютого 2011 року № 430 межі ландшафтного заказника "Іванівський бір" накладаються, у тому числі, на землі кварталу 3 Іванівського лісництва ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство".

Отже суди не встановили фактичних обставин справи, а саме, чи відноситься передана у приватну власність земельна ділянка до земель лісового фонду та до складу земель ландшафтного заказника, чи вказана земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення у межах м. Енергодара і орган місцевого самоврядування мав повноваження розпорядитися нею.

Надані картографічні матеріали не передані на вивчення фахівцю, тому не можна зробити однозначного висновку щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки, з урахуванням усієї проектно-технічної документації, наданої сторонами.

Разом з тим, від встановлення фактичних обставин залежить висновок суду щодо розгляду вказаного спору, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 Лісового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) .

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Частинами 1, 2 ст. 150 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо цінних земель та можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Отже, законодавством не передбачено можливість передачі особливо цінних земель природно-заповідного фонду для садівництва.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення підлягають обов'язковій державній експертизі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі № 6-11цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Колегія суддів не може погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, відмова у позові яких ґрунтується лише з посиланням на відсутність у ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" державного акта на право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Однак у п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) зазначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У матеріалах справи наявні копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та висновки контролюючих органів, згідно з якими спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення і віднесена до земель ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство".

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника Дніпровського екологічного прокурора задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.