6-42988св13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 29.01.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2013 року,

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулось до суду із позовом до відповідачів та просило ухвалити рішення, яким стягнути із відповідачів заборгованість у розмірі 35659, 33 доларів США, яка еквівалентна 285 025 грн. 03 коп., з яких 20058, 29 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 1261, 86 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом, 3132, 02 доларів США штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1207, 16 доларів США пені, яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2013 року, позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_6, ОСОБА_7, на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/1702-Н від 02 грудня 2007 року, що утворилась станом на 12 жовтня 2012 року та складається із заборгованості по сплаті кредиту у розмірі 20058, 29 доларів США, процентів за користування кредитом в розмірі 11261, 86 доларів США, пені в розмірі 1207, 16 доларів США, що в сумі складає 32527, 31 доларів США, що в еквіваленті становить 259990 грн. 79 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Надра", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем порушено умови договору щодо повернення кредитних коштів. Проте судом відмовлено у стягненні штрафу, з огляду на те, що позивачем нараховано штраф і пеню на одну і ту ж саму заборгованість, і які в свою чергу є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, а тому одночасне стягнення пені та штрафу є застосуванням до відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 03 грудня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_6 був укладений договір № 8/2007/840-К/1702-Н відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 20 300 доларів США зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 12,19% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 12 листопада 2032 року. Свої зобов'язання за договором відповідач належним чином та в повному обсязі не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 12 жовтня 2012 року становила 35659, 33 доларів США, що еквівалентно 285 025 грн 03 коп.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_7 03 грудня 2007 року укладений договір поруки, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є видами відповідальності за різні порушення зобов'язань боржником.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.3 цього договору. Позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 5.3 договору передбачено, у разі порушення позичальником вимог п. 4.3 за виключенням п.п. 4.3.3, 4.3.4 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору (20300 доларів США), за кожен випадок.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення штрафу, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 213- 215 ЦПК України, на зазначене уваги не звернув, не перевірив доводів, які мають значення для правильного вирішення справи та не врахував того, що умовами договору передбачені різні види цивільно-правової відповідальності за різні порушення цих умов (п. 5.2, п. 5.3). Відповідно до договору боржник була ознайомлена та згодна із умовами надання кредиту, своїм підписом підтвердила факт про надану їй повну інформацію щодо умов кредитування, суд не взяв до уваги, що штраф та пеня, відповідно до умов кредитного договору, настають при різних обставинах порушення зобов'язання зі сторони боржника, а відтак є різними видами відповідальності за порушення зобов'язань боржником. У зв'язку з цим висновок суду щодо подвійної відповідальності відповідача за одне і те саме порушення зобов'язання є помилковим.

Таким чином, судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволені позову про стягнення штрафу повинно бути скасовано, а справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати зазначене та вирішити справу з урахуванням викладених обставин.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків за користування кредитом та пені за користування кредитом не оскаржуються.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2013 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення штрафу скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.