Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Журавель В.І., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договору про поділ майна подружжя недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 жовтня 2013 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договору про поділ майна подружжя недійсним, посилаючись на те, що 29 квітня 2009 року між ним та ОСОБА_4 укладено та нотаріально посвідчено договір про поділ майна подружжя: двох жилих будинків, земельної ділянки та двох автомобілів.

При укладенні договору сторони дійшли згоди про поділ лише переліченого в договорі майна та про відступлення від принципу рівності часток (п. 1 ст. 70 СК України), виділивши позивачу у власність лише один автомобіль за умови, що відповідач у подальшому не буде пред'являти вимог щодо поділу іншого, набутого під час шлюбу майна, пов'язаного із здійсненням сторонами підприємницької діяльності.

Позивач вважав, що під час укладення спірного договору відповідач навмисно ввела його в оману тим, що пообіцяла після укладення спірного договору не пред'являти до нього вимог про поділ іншого, набутого під час шлюбу майна, оскільки, незважаючи на досягнуту домовленість, звернулася до суду з позовами про поділ іншого майна подружжя, відносно якого договір не укладався.

Ці обставини позивач вважав підставами, передбаченими ст. 230 ЦК України, для визнання укладеного між сторонами 29 квітня 2009 року договору про поділ спільного майна подружжя недійсним.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 червня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір про поділ спільного майна подружжя, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 29 квітня 2009 року.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15 жовтня 2013 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з тієї обставини, що при укладанні спірного договору відповідач обіцяла позивачу після укладання спірного договору не пред'являти до нього вимог про поділ іншого, набутого під час шлюбу майна, пов'язаного із здійсненням сторонами підприємницької діяльності, але навмисно ввела позивача в оману з метою отримати його згоду на відступлення на її користь від принципу рівності часток у спільному майні подружжя згідно із ч. 1 ст. 70 СК України та передати їй у власність більшу частку майна ніж та, яка б мала належати їй за законом.

На підставі ст. 230 ЦК України суд першої інстанції визнав недійсним договір про поділ спільного майна подружжя, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 29 квітня 2009 року.

Після ухвалення 21 червня 2012 року Дніпровським районним судом м. Херсона рішення про задоволення позову та визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 29 квітня 2009 року, в апеляційному порядку його оскаржила ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2012 року рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 червня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2012 року відхилено, вказані рішення залишено без змін.

У серпні 2013 року апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 червня 2012 року подав ОСОБА_8

За результатами розгляду зазначеної скарги рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15 жовтня 2013 року рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 червня 2012 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання договору про поділ майна подружжя недійсним відмовлено.

Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту рішення апеляційного суду, воно повинно мати:

Ттт мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу;

- резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

Наведеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга ОСОБА_8, що не приймав участі у розгляді справи, а є чоловіком третьої особи ОСОБА_5, обґрунтована тим, що одним із об'єктів поділу сторін є земельна ділянка площею 0,0499 га, розташована по АДРЕСА_1, та розташований на ній житловий будинок літ. "А" з прибудовою, літ. "Б" - літня кухня, літ. "Г" - туалет, № 1 - водопровід, №№ 3, 4 - огорожа.

Указана земельна ділянка належить йому (ОСОБА_8) на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2011 року № 1526, що був укладений ОСОБА_5 Вважав, що суд не залучив його до участі в розгляді справи в якості третьої особи, вирішивши питання про його права та обов'язки як власника земельної ділянки.

Між тим на а.с. 273 міститься заява ОСОБА_8 про надання своїй дружині - ОСОБА_5 згоди на придбання земельної ділянки. На а.с. 310 наявний договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Остання як сторона договору купівлі-продажу, якою майно придбавалось за згодою ОСОБА_8, була залучена до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд наведеного не врахував, належним чином не перевірив чи наділений ОСОБА_8 правом оскарження рішення суду першої інстанції; не звернув уваги на те, що рішенням не було вирішено питання про його права та обов'язки; матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки; не врахував, що за умови набуття зазначеної земельної ділянки у спільну власність подружжя інтереси останнього при вирішенні спору судом першої інстанції враховано шляхом залучення до участі у справі ОСОБА_5, яка є набувачем земельної ділянки за договором купівлі-продажу.

Крім того, на порушення положень ч. 2 ст. 318 ЦПК України апеляційним судом не вирішено питання щодо ухвали апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2012 року, якою рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 червня 2012 року залишено без змін.

За обставин, коли апеляційним судом в результаті неправильного застосування норм матеріального права скасоване законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 жовтня 2013 року скасувати, рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 червня 2012 року - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.