Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Журавель В.І., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держкомзему у Київській області до Української міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про скасування рішень, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою Української міської ради Обухівського району Київської області на рішення апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року,

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держкомзему у Київській області звернувся до суду з позовом до Української міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про скасування рішень, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок, посилаючись на порушення законодавства при виділенні земельних ділянок із земель державної власності, оскільки зазначені земельні ділянки були надані відповідачам із земель водного фонду.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Скасовано рішення Української міської ради від 10 червня 2010 року про надання дозволів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 із земель запасу площами 0,1 га, 0,3 га, 0,6 га, 0,6 га, 0,6 га, 0,6га, 0,1 га, 0,1 га, 0,2 га відповідно.

Скасовано рішення Української міської ради від 12 серпня 2010 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 9 громадянам для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, АДРЕСА_2".

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані: ОСОБА_3 серії ЯЛ № 42724 від 08 жовтня 2010 року площею 0,1 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0002; ОСОБА_4 серії ЯЛ № 427273 від 18 жовтня 2010 року на земельну ділянку площею 0,3 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0001; ОСОБА_5 серії ЯЛ № 427275 від 11 жовтня 2010 року на земельну ділянку площею 0,6 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0012; ОСОБА_6 серії ЯЛ № 427276 від 11 жовтня 2010 року на земельну ділянку площею 0,6 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0011; ОСОБА_7 серії ЯЛ № 427277 від 08 жовтня 2010 року на земельну ділянку площею 0,6 га кадастровий номер 3223151000:01:006:0010; ОСОБА_8 серії ЯЛ № 427278 від 08 жовтня 2010 року на земельну ділянку площею 0,6 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0009; ОСОБА_9 серії ЯЛ № 427279 від 08 жовтня 2010 року на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0008; ОСОБА_10 серії ЯЛ № 427280 від 23 листопада 2010 року на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0007; ОСОБА_11 серії ЯЛ № 427281 від 11 жовтня 2010 року на земельну ділянку площею 0,1825 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0006 та скасовано їх державну реєстрацію.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 земельні ділянки площею 0,1 га, 0,3 га, 0,6 га, 0,6 га, 0,6 га, 0,6 га, 0,1 га, 0,1 га, 0,1825 га, які розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з кадастровими номерами: 3223151000:01:006:0001; 3223151000:01:006:0002; 3223151000:01:006:0006; 3223151000:01:006:0007; 3223151000:01:006:0008; 3223151000:01:006:0009; 3223151000:01:006:0010; 3223151000:01:006:0011; 3223151000:01:006:0012 вартістю 2 800 600 грн.

Визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельної ділянки площею 0,1 га, 0,3 га, 0,6 га, 0,6 га, 0,6 га, 0,6 га, 0,1 га, 0,1 га, 0,1825 га, які розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з кадастровими номерами: 3223151000:01:006:0001; 3223151000:01:006:0002; 3223151000:01:006:0006; 3223151000:01:006:0007; 3223151000:01:006:0008; 3223151000:01:006:0009; 3223151000:01:006:0010; 3223151000:01:006:0011; 3223151000:01:006:0012 вартістю 2 800 600 грн.

У поданій касаційній скарзі Українська міська рада Обухівського району Київської області просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Задовольняючи позов, апеляційний суд вважав доведеним, що передані громадянам земельні ділянки відносяться до земель водного фонду та прибережних захисних смуг, а не до земель сільськогосподарського призначення та дійшов висновку про порушення ст. ст. 61, 84 ЗК України та ст. 89 Водного кодексу України. На підтвердження наведеного апеляційним судом взято до уваги результати винесення в натурі земельних ділянок землевпорядною організацією ПП "Земля-2009" (а.с. 16-18 т. 1) та інформацію Управління водного господарства у м. Києві та Київській області від 11 травня 2011 року № 531 (а.с. 15 т. 1). Також за висновком апеляційного суду Українська міська рада розпорядилась землями водного фонду з перевищенням повноважень, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам не отримав висновку державної експертизи землевпорядної документації, як того вимагає ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

За змістом ст. ст. 60, 61 ЗК України та ст. ст. 88, 89 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення й засмічення та збереження їх водності. На цих смугах, як природоохоронних територіях, з вищезазначеною метою встановлюється режим обмеженої господарської діяльності із забороною:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництва та городництва;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Відповідно до ч. 5 ст. 87 ВК України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 87 ВК України).

За змістом пп. 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (486-96-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проекти водоохоронних зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами рад.

Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях (ч. 7 ст. 87 ВК України).

Таким чином, законодавством визначено порядок розроблення, погодження та затвердження проекту визначення розмірів і меж водоохоронних зон, у межах яких виділяються землі прибережних захисних смуг.

З огляду на наведене не можна визнати обґрунтованими висновки апеляційного суду щодо порушень ст. 89 ВК України, яких суд дійшов з огляду на результати винесення в натурі земельних ділянок землевпорядною організацією ПП "Земля-2009" (а.с. 16-18 т. 1) та інформацію Управління водного господарства у м. Києві та Київській області від 11 травня 2011 року № 531, не з'ясувавши при цьому, чи затверджений у встановленому законодавством порядку проект водоохоронної зони спірної території.

Посилаючись на порушення вимог ст. ст. 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" щодо обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, апеляційний суд не врахував, що відповідно до вимог зазначеного Закону в редакції, чинній на час прийняття рішення про відведення земельних ділянок, обов'язковій державній експертизі підлягали, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Вимоги щодо обов'язковості експертизи проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань не стосуються питання відведення земельних ділянок у спірних правовідносинах.

Отже, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, з яких він вважає неправильними висновки суду першої інстанції, не врахував правової позиції Верховного Суду України в справі № 6-25цс13 та дійшов передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Української міської ради Обухівського району Київської області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду Київської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.