Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., Фаловської І.М., -розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль" про визнання договорів оренди землі недійсними та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про тлумачення заповіту, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, подану їхнім представником ОСОБА_14, на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 29 жовтня 2013 року,

У травні 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 звернулися з позовом до дочірнього підприємства "Семаль" (далі - ДП "Семаль") про визнання недійсними договорів оренди землі, посилаючись на те, що згідно з державними актами на землю кожному з них на праві приватної власності належать земельні ділянки відповідних розмірів. 1 листопада 2007 року між кожним із них окремо та ДП "Семаль" були укладені договори оренди належних їм земельних ділянок, які були підписані сторонами та в подальшому зареєстровані у порядку, встановленому законом. Однак позивачі вважали, що в укладених договорах відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а саме: не зазначено розмір пені, що справляється у разі несплати орендної плати в установлені договором строки; не зазначено на кого покладено обов'язок розроблення проекту відведення земельної ділянки та витрати пов'язані з цим; не зазначено чи підлягають відшкодуванню витрати, понесені на поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем; не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди або його частини; відсутні умови передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Крім того, до зазначених договорів не долучено плану або схеми земельних ділянок, кадастрового плану та акта визначення меж земельних ділянок в натурі.

На підставі наведеного позивачі просили визнати недійсними договори оренди земельних ділянок та витребувати земельні ділянки у відповідача.

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Семаль" (далі - ТОВ "Семаль"), яке є правонаступником ДП "Семаль", подало зустрічний позов про тлумачення змісту правочинів від 1 листопада 2007 року.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 29 жовтня 2013 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Семаль".

У касаційній скарзі заявники порушують питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення їхнього позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення не відповідають цим вимогам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 листопада 2007 року між кожним із позивачів окремо та ДП "Семаль", правонаступником якого є ТОВ "Семаль", були укладені договори оренди належних їм земельних ділянок, які були підписані сторонами й зареєстровані в 2010 році у Семенівському районному відділі ПРД ДП "Центр ДЗК".

Звертаючись до суду з позовом, позивачі стверджували, що укладені між ними та ДП "Семаль" договори оренди землі не відповідають вимогам Закону, зокрема ст. 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161- XIV "Про оренду землі", оскільки в них не було передбачено розмір пені, як відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату орендної плати, не визначено особу, відповідальну за ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди, відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також до вищезазначених договорів не долучено плану або схеми земельних ділянок, кадастрового плану та акта визначення меж земельних ділянок в натурі.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розглядаючи справу, суди повинні були прийняти до уваги, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Зазначені висновки суду касаційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 грудня 2013 року № 6-94цс13.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим судом, так і апеляційним судом, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, подану їхнім представником ОСОБА_14, задовольнити частково.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 29 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.