Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Стрийської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Стрийської центральної районної лікарні про визнання заповіту недійсним та визнання за ними права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2013 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності у порядку спадкування за заповітом на 37/100 частин будинку, сарай, позначений у технічному паспорті літерою "Г" розміром 2.25х3.40, гараж, позначений у технічному паспорті літерою "Ж" розміром 3.40х5.80, гараж, позначений у технічному паспорті літерою "Б" розміром 5.20х6.0, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 37/100 частин спірного житлового будинку належить йому на підставі договору про зміну ідеальних долей, посвідченого Стрийською державною нотаріальною конторою 24 січня 1964 року, та 13/200 частин - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 березня 1992 року Стрийською державною нотаріальною конторою, 13/200 частин ОСОБА_7 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 березня 1992 року Стрийською державною нотаріальною конторою, 12/100 частин ОСОБА_8 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 травня 1996 року Стрийською державною нотаріальною конторою, та 38/100 частин - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 липня 1996 року Стрийською державною нотаріальною конторою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його рідний брат ОСОБА_7, який заповів позивачу усе належне майно у заповіті від 25 квітня 2007 року.

ОСОБА_4 вважав, що прийняв спадщину після смерті батька та брата, оскільки увесь час проживав у спірному будинку, тому фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічним позовом, у якому просили визнати недійсним заповіт, складений 25 квітня 2007 року від імені їхнього батька ОСОБА_7 у Стрийській центральній районній лікарні та посвідчений черговим лікарем Фрідріх М.С., визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року їхнього батька на 37/100 частин спірного будинку та самочинно збудовані сарай, позначений в технічному паспорті літерою "Г" розміром 2.25х3.40, гараж, позначений літерою "Ж" розміром 3.40х5.80, гараж, позначений літерою "Б" розміром 5.20х6.0, мансарду розміром 5.20х6.0.

Посилались на те, що 15 січня 1999 року їхній дід ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, склав заповіт, за яким заповів ОСОБА_7 37/100 частин вказаного будинку з умовою, що він повинен відчужити належні йому 13/200 частин квартири в цьому ж будинку на користь ОСОБА_4

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вважали, що заповіт від 25 квітня 2007 року був недійсним, оскільки в цей час ОСОБА_7 перебував у лікарні в комі без свідомості. Його складено набагато пізніше смерті їхнього батька та підроблено, оскільки він не був зареєстрований ні в журналі реєстрації заповітів в лікарні, ні переданий державному нотаріусу для реєстрації у Державному реєстрі заповітів.

Враховуючи наведене, позов просили задовольнити.

Рішенням Стрийського міськрайоиного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ним право власності на 37/100 частин буд. АДРЕСА_1 та право власності на сарай, позначений в технічному паспорті літерою "Г" розміром 2.25x3.40, гараж, позначений в технічному паспорті літерою "Ж" розміром 3.40x5.80, гараж, позначений в технічному паспорті літерою "Б" розміром 5.20x6.0, мансарду розміром 5.20x6.0 за адресою: буд. АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 просять скасувати судові рішення попередніх інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове, яким задовольнити їхні позовні вимоги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та відмову у позові ОСОБА_5, ОСОБА_6, міськрайонний суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорюваний заповіт відповідав вимогам ст.ст. 1247, 1252 ЦК України, тому відсутні підстави, передбачені ст. 1257 ЦК України для визнання його недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Доводи скарги про недійсність заповіту та необґрунтованість судових рішень спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та відмову у позові ОСОБА_6, ОСОБА_5

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відхилити, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.