Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Іванківська селищна рада, про визнання права власності на будівельні конструкції гаражу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 28 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2013 року,

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 визнання права власності на будівельні конструкції гаражу.

Зазначала, що у 1995 році, разом з чоловіком ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, побудували гараж по АДРЕСА_1, на земельній ділянці, що була виділена лікарні у якій працював її чоловік.

Посилаючись на те, що селищна рада відмовляється визнати за нею право власності на вказаний гараж через відсутність усіх необхідних документів, крім того, відповідач, який є колишнім чоловіком її доньки ОСОБА_6, намагається оформити на своє ім'я земельну ділянку, на якій розташовано спірний гараж, ОСОБА_4 на підставі ст. 331 ЦК України просила позов задовольнити та визнати за нею право власності на будівельні конструкції гаражу розміром 33, 99 кв.м, вартістю 23 157 грн. 90 коп.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 28 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачкою пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків чого було заявлено ОСОБА_5 відповідне клопотання. Крім того, судами зазначено про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Такі висновки судів є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно визначено характер спірних правовідносин та застосовано положення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 28 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.