Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В.,

Коротуна В.М., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ОСОБА_3, третя особа - Приватне підприємство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про стягнення боргу, за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2013 року,

У квітні 2013 року Дочірнє підприємство "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДП "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 листопада 2011 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем "ДАФ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в місті Києві по вул. Набережна Рибальська, здійснив зіткнення з автомобілем "Ауді", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ДП "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України". Постановою Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року в адміністративній справі № 3-6365/2011. ОСОБА_3 визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України та притягнуто його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу. Внаслідок зіткнення, що сталося з вини водія автомобіля "Ауді", належному автомобілю позивача завдано механічні ушкодження. Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (далі - ПАТ "СК "Український страховий стандарт") відповідно до полісу АА № 2043532, яка частково відшкодувала заподіяні позивачеві збитки у сумі 17 988 грн 84 коп. з урахуванням податку на додану вартість, про що повідомила позивача листом від 28 квітня 2012 року № 0944. Отримання вказаної грошової суми підтверджується випискою за особовим рахунком позивача станом на 26 квітня 2012 року, наданою Акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк"). Зазначені грошові кошти в подальшому перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД" (далі - ТОВ "АВТОСХІД"), яке здійснювало відновлювальний ремонт ушкодженого автомобіля відповідно до укладеної господарсько-правової угоди від 10 січня 2012 року № 1/09. У липні 2012 року ТОВ "АВТОСХІД" остаточно виконало роботи з відновлення пошкодженого автотранспортного засобу на суму 55 753 грн 65 коп., які у повному обсязі прийняті позивачем згідно з актом виконаних робіт від 07 липня 2012 року № ЮМЛ-000475. Відповідно до рахунка-фактури від 07 липня 2012 року № ЮМЛ-000475 та платіжного доручення від 17 серпня 2012 року № 1938 позивач сплатив на користь ТОВ "АВТОСХІД" грошову суму у розмірі 55 753 грн 65 коп. За таких умов фактичні збитки, заподіяні відповідачем внаслідок вчинення указаної дорожньо-транспортної пригоди, становили 55 753 грн 65 коп., з яких 17 988 грн 84 коп. частково відшкодовано ПАТ "СК "Український страховий стандарт" згідно з полісом АА № 2043532. Так, на думку позивача, йому не відшкодовано 37 764 грн 81 коп. збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля "Ауді". Крім того, у зв'язку з тим, що внаслідок пошкодження автомобіля "Ауді" ДП "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" втратило можливість використовувати його у своїй господарській діяльності, зокрема для надання автотранспортних послуг за договором про закупівлю послуг від 31 грудня 2010 року № 52/09 та договором про закупівлю послуг від 16 січня 2012 року № 17/09, укладеними між НАК "Нафтогаз України" та ДП "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України", позивач зазнав додаткових збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди), який би одержав за звичайних обставин.

За таких обставин позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошову суму у розмірі 37 764 грн 81 коп. як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням); стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошову суму у розмірі 310 677 грн 54 коп. в якості неодержаного доходу (упущеної вигоди) за період з 14 квітня 2011 року до 31 серпня 2011 року; витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості як різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ДП "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 37 764 грн 81 коп. як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні вимог позову про стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди), ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позову про стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди), обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У решті рішення не оскаржується.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 листопада 2011 року о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем "ДАФ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Ауді", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ДП "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України", що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року, прийнятою в адміністративній справі № 3-6365/2011, ОСОБА_3 визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України та притягнуто його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ПАТ "СК "Український страховий стандарт" відповідно до полісу АА № 2043532, яка частково відшкодувала позивачеві заподіяні збитки у сумі 17 988 грн 84 коп. з урахуванням податку на додану вартість, про що повідомила позивача листом від 28 квітня 2012 року № 0944. Отримання вказаної грошової суми підтверджується випискою за особовим рахунком позивача станом на 26 квітня 2012 року, наданою АБ "Укргазбанк".

Зазначені грошові кошти в подальшому були перераховані на користь ТОВ "АВТОСХІД", яке здійснювало відновлювальний ремонт ушкодженого автомобіля відповідно до укладеної господарсько-правової угоди від 10 січня 2012 року № 1/09.

У липні 2012 року ТОВ "АВТОСХІД" остаточно виконало роботи з відновлення пошкодженого автотранспортного засобу на суму 55 753 грн 65 коп., які у повному обсязі прийняті позивачем згідно з актом виконаних робіт від 07 липня 2012 року № ЮМЛ-000475.

Відповідно до рахунка-фактури від 07 липня 2012 року № ЮМЛ-000475 та платіжного доручення від 17 серпня 2012 року № 1938 позивач сплатив на користь ТОВ "АВТОСХІД" грошову суму у розмірі 55 753 грн 65 коп.

ПАТ "СК "Український страховий стандарт" частково відшкодувала заподіяні позивачеві збитки у сумі 17 988 грн 84 коп. з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з актом виконаних робіт від 07 липня 2012 року № ЮМЛ-000475 фактична вартість проведеного позивачем ремонту автомобіля становила 55 753 грн 65 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для відшкодування шкоди безпосередньо відповідачем, оскільки таку шкоду повинна відшкодувати страхова компанія відповідно до умов договору страхування та вимог закону, так як сума завданої шкоди не перевищує встановленого ліміту страхової суми.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимог позову про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, суд апеляційної інстанції виходив з наявності передбачених ч. 1 ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підстав для відшкодування саме відповідачем такої шкоди з посиланням на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджену наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (z1074-03) .

При цьому апеляційний суд встановив, що рішення суду першої інстанції щодо "іншої частини незадоволених позовних вимог" є законним і обґрунтованим.

Однак погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.

Проте рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Зокрема, поза увагою апеляційного суду залишилася та обставина, що суд першої інстанції не розглянув усіх вимог позову, зокрема про стягнення неотриманого доходу (упущеної вигоди), і на це зверталася увага позивача в апеляційній скарзі.

Застосувавши загальні тези про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо "іншої частини незадоволених позовних вимог", апеляційний суд всупереч вимогам ст. ст. 303, 316 ЦПК України не перевірив у повному обсязі доводів апеляційної скарги, належним чином не з'ясував характеру і суті заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, а також не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Таким чином, апеляційним судом не перевірені як доводи апеляційної скарги, так і законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у частині вирішення вимог позову про стягнення неотриманого доходу (упущеної вигоди), не наведено ніяких мотивів ухваленого ним судового рішення та обставин, які б спростовували доводи апеляційної скарги та заперечення відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позову про стягнення неотриманого доходу (упущеної вигоди) - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною третьою статті 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2013 року у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позову про стягнення неотриманого доходу (упущеної вигоди) скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті рішення апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.