Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_6, треті особи: комунальне підприємство Київської обласної ради "Макарівське бюро технічної інвентаризації", відділ Держземагенства у Макарівському районі Київської області про визнання рішень сільської ради незаконними, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2013 року,-

У січні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати рішення виконавчого комітету Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області №7 від 26 січня 2012 року про оформлення права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 незаконним та скасувати його, визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 18 квітня 2012 року виконавчим комітетом Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області ОСОБА_6 незаконним та скасувати його, визнати рішення Фасівської сільської ради від 13 червня 2012 року про передачу земельної ділянки площею 0,26 га у власність ОСОБА_6 та про надання дозволу на складання державного акту на право власності на земельну ділянку незаконним та скасувати його. Визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 і яке розташоване по АДРЕСА_1 та складається з жилого будинку загальною площею 47,2 кв.м, житловою площею 33,0 кв.м (літ.А), господарських споруд - сараю (літ.Б), погрібу (літ.Б), сараю (літ.В), літньої кухні (літ.В), сараю (літ.Д), сараю (літ.Ж), убиральні (літ.З), сараю (літ.К), сараю (літ.Р). огорожі (літ. 1-9) та криниці (літ. 10).

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина за законом на житловий будинок АДРЕСА_1. Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину відповідно до вимог ст.ст. 1261, 1268- 1270 ЦК України. Крім нього до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини подала відповідач, яка не була спадкоємицею за законом, оскільки 26 лютого 2002 року розірвала шлюб з ОСОБА_7 Оформити право на спадщину позивач не має можливості, оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області № 7 від 26 січня 2012 року, ОСОБА_6 18 квітня 2012 року видано свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно, а рішенням Фасівської сільської ради від 13 червня 2012 року їй передано у власність земельну ділянку площею 0,26 га та надано дозвіл на складання державного акту на право власності на неї. Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними і такими, що направлені на позбавлення його спадщини, у зв'язку із чим, звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 травня 2013 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області № 7 від 26 січня 2012 року про оформлення права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 18 квітня 2012 року виконавчим комітетом Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області ОСОБА_6 Визнано незаконним та скасовано рішення сільської ради № 82-15-ІV від 13 червня 2012 року про передачу земельної ділянки площею 0,26 га у власність ОСОБА_6 та про надання дозволу на складання державного акту на право власності на земельну ділянку. Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яке розташоване по АДРЕСА_1 та складається з: жилого будинку загальною площею 47,2 кв. м, житловою площею 33,0 кв. м (літ А); господарських споруд - сараю (літ.Б), погрібу (літ.під Б), сараю (літ.В), глітньої кухні (літ.В), сараю (літ.Д), сараю (літ.Ж), убиральні (літ.З), сараю (літ.К), сараю (літ.Р), огорожі (літ. 1-9) та криниці (літ. 10). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1, належність якого спадкодавцю підтверджується записом № 8 в погосподарській книзі № 3 за 1986-2012 роки, згідно із яким власником об'єкту погосподарського обліку є ОСОБА_7 Тобто, спірне домоволодіння входить до спадкової маси. Відповідач не є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_7, тому права позивача на отримання у спадщину вказаного домоволодіння порушені.

Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно погосподарської книги № 3 Фасівської сільської ради на 1986-1990 роки станом на 1 січня 1991 року, на 1 січня 1992 року та на 1 січня 1994 року спірний житловий будинок відносився до суспільної групи господарства - колгоспний двір, головою господарства зазначений ОСОБА_7, а відповідач ОСОБА_6, будучи його дружиною, зазначена як член колгоспного двору. Оскільки суспільна група господарства за адресою АДРЕСА_1 входила до складу колгоспного двору, членами якого були спадкодавець ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_6, а розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних, то за відповідачкою збереглося право на частку в майні колгоспного двору, як члена колгоспного двору, відповідно до вимог ст. ст. 109, 120, 123, 126 ЦК Української PCP в редакції 1963 року, які виключені на підставі Закону № 3718-12 від 16 грудні 1993 року (3718-12) . Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавцю ОСОБА_7 належав на праві власності спірний житловий будинок.

Крім того, апеляційний суд послався на те, що з урахуванням вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року (v0007700-08) позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що він звертався до нотаріальної контори за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і йому нотаріус відмовив в оформленні права на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_7 У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину позивач може звернутися до суду з відповідним позовом за правилами позовного провадження.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає. Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Разом з тим, скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив встановлені ним факти, не визначився з характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню при їх вирішенні, на зазначені обставини уваги не звернув, не перевірив наявність чи відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтв про право на спадщину, не з'ясував і не перевірив, чи отримані сторонами свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом, чи було нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу та якщо було, то на яких підставах.

Крім того, апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову не перевірив підстав набуття відповідачем права власності на спірне майно, його належність або неналежність до спадкової маси та у якій частині.

Не надано оцінки доводам позивача щодо неможливості оформлення ним спадщини за законом після смерті батька в силу оформлення права власності на спадкове майно відповідачем, щодо неналежності її до спадкоємців в силу розірвання шлюбу 26 лютого 2002 року із спадкодавцем. З матеріалів справи вбачається, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини зверталися, як позивач так і відповідач. Результати такого звернення апеляційним судом не перевірені.

Не надано жодної оцінки посиланням позивача на наявність судових рішень у інших справах, зокрема за зверненням ОСОБА_6 про визнання розірвання шлюбу фіктивним та у справі за її ж позовом про усунення ОСОБА_5 від спадкування. Не перевірено обставин, встановлених за результатами розгляду вказаних справ.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, послався на те, що за відповідачкою збереглося право на частку в майні колгоспного двору, як члена колгоспного двору, відповідно до вимог ст.ст. 109, 120, 123, 126 ЦК Української PCP в редакції 1963 року. Разом з тим, належним чином не мотивував свої висновки та не перевірив підстав оформлення за відповідачем права власності на домоволодіння в цілому з урахуванням того, що даний спір стосується спадкових прав позивача, як спадкоємця першої черги після смерті його батька, який як встановлено апеляційним судом, був головою колгоспного двору.

Зазначене вище свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Свої висновки належним чином не мотивував.

За таких обставин, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2013 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.