Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітосан" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, треті особи: комунальне підприємство "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_8, про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, анулювання свідоцтв про право власності, стягнення вартості знесених споруд за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Вітосан" на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 5 червня 2013 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2013 року,

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вітосан" (далі - ТОВ "Вітосан") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди, виданого на підставі рішення виконкому Писарівської сільської ради від 20 грудня 2001 року № 78 та свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди, виданого на підставі рішення виконкому Писарівської сільської ради від 28 березня 2003 року № 28, за ЗАТ "Вітосан" на праві колективної власності зареєстровані об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складає 63/100 ідеальних часток, у тому числі: бойня, літ № 25 загальною площею 300,4 кв. м; газобалонний склад, літ № 6 загальною площею 55 кв. м; маслокрупцех з прибудовами та спорудами літ № 5, загальною площею 329,6 кв. м та інше, указане в свідоцтвах про право власності, майно. З урахуванням уточнених позовних вимог та преюдиційність обставин, встановлених рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19 липня 2011 року, що набрало законної сили, про недійсність (нікчемність) правочинів, які були вчинені щодо спірного майна, і відповідачами не визнається та оспорюється їх право власності на указане майно, позивач на підставі ст. ст. 216, 392, 393, 1212 ЦК України просило визнати незаконними та скасувати рішення сільської ради про виділ в окремі будинковолодіння указаних нежитлових приміщень, визнати за ним право власності на ці приміщення і витребувати їх з чужого незаконного володіння.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 5 червня 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Писарівської сільської ради за № 40 від 27 березня 2008 року щодо виділу в окреме будинок оволодіння нежитлових будівель та споруд та присвоєння нової адреси: АДРЕСА_1 будівлі газобалонного складу під літерою "Б", загальною площею 55,8 кв. м будівлі маслокрупцеху з прибудовами та спорудою під літерою "А", загальною площею 329,6 кв. м та видачу свідоцтва про право власності на вказані нежитлові споруди на імя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 1/2 частині та анульовано видане на підставі даного рішення свідоцтво про право власності за № 10 від 8 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині кожному на маслокрупцех з прибудовами та спорудами під літерою "А" та газобалонний склад під літерою "Б", загальною площею 385,4 кв. м.

Визнано незаконним та скасувати рішення Писарівської сільської ради за № 77 від 26 липня 2007 року щодо виділу в окреме будинковолодіння нежитлових будівель та споруд та присвоєння нової адреси: АДРЕСА_1 площадки автомобілів № 2, автоваг під літерою "Д", загальною площею 34,4 кв. м, диспетчерської піл літерою "А", загальною площею 100,2 кв. м, складу під літерою "Б", загальною площею 105,4 кв. м, під навісу під літерою "Б-1", трансформатором під літерою "Ж", баштою Рожновського № 1, площадкою тіку № 4, дорогою № 3, складом під літерою "В", загальною площею 1151,3 кв. м, складом під літерою "Г", загальною площею 362,9 кв. м, складом "Е", загальною площею 157,5 кв. м та видачу свідоцтва про право власності на нежитлові споруди на ім'я ОСОБА_7 та анульоване видане на підставі даного рішення свідоцтво про право власності за № 5 від 11 жовтня 2007 року на ім'я ОСОБА_7 на будівлю диспетчерської під літерою "А", загальною площею 1054 кв. м, будівлю складу під літерою "В" загальною площею 1151,3 кв. м, будівлю складу під літерою "Г", загальною площею 362,9 кв. м, будівлю авто ваг під літерою "Д", загальною площею 34,4 кв. м, будівлю складу під літерою "Е", загальною площею 157,5 кв. м, під навісу під літерою "Б-1", трансформатор під літерою "Ж", башти Рожновського № 1, площадки № 2, дороги № 3, площадки № 4.

Визнано незаконним та скасовано рішення Писарівської сільської ради за № 138 від 20 грудня 2007 року щодо виділу в окреме будинковолодіння нежитлових будівель та споруд та присвоєння нової адреси: АДРЕСА_1 будівлі контори з прибудовами під літерою "А", загальною площею 187,7 кв. м, будівлі їдальні зі спорудами під літерою "Б", загальною площею 163,0 кв. м, будівлі їдальні "Галичанка" з спорудою під літерою "В", загальною площею 148,9 кв. м, будівлі магазину зі спорудами під літерою "Г", загальною площею 176,8 кв. м., та видачу свідоцтва про право власності на 499/500 часток на ім'я ОСОБА_6 та анульоване видане на підставі даного рішення свідоцтво про право власності за № 7 від 23 січня 2008 року на ім'я ОСОБА_6 на будівлю контори з прибудовами та спорудами під літерою "А", загальною площею 531,4 кв. м, будівлю їдальні з спорудами під літерою "Б", загальною площею 163,0 кв. м, будівлю їдальні "Галичанка" з спорудою, під літерою "В", загальною площею 148,9 кв. м, будівлю магазину під літерою "Г" з спорудами, загальною площею 176,8 кв. м, загальна площа будівель 1020,1 кв. м. Визнано незаконним та скасовано рішення Писарівської сільської ради за № 37 від 27 березня 2008 року щодо виділу в окреме будинковолодіння нежитлових будівель та споруд та присвоєння нової адреси: АДРЕСА_1 будівлі цеху по виробництву макаронної продукції під літерою "А", загальною площею 368,8 кв. м, та видачу свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_3 та за № 38 від 27 березня 2008 року щодо виділу в окреме будинок оволодіння нежитлових будівель та споруд та присвоєння нової адреси: АДРЕСА_1 на будівлю боксу для ремонту машин під літерою "А", загальною площею 213,5 кв. м, та видачу свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_3 та анульовано видане на підставі рішення Писарівської сільської ради № 37 від 27 березня 2008 року свідоцтво про право власності за № 12 від 8 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_3 на цех по виробництву макаронної продукції з прибудовами та спорудами під літерою "А", загальною площею 363,8 кв. м, та анульоване видане на підставі рішення Писарівської сільської ради від 27 березня 2008 року за № 38 свідоцтво про право власності за № 11 від 8 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_3 на бокси для ремонту машин під літерою "А", загальною площею 213,5 кв. м. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ТОВ "Вітосан" відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ "Вітосан" в особі ліквідатора Бойка О.В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині вимог про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення вартості знесених споруд та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов ТОВ "Вітосан" та визнаючи незаконними рішення сільської ради і відмовляючи у визнанні права власності та поверненні (витребуванні) майна, суд першої інстанції виходив із того, що обставину добросовісного набуття спірного майна встановлено рішенням суду, що набрало законної сили та послався на ст. 1212 ЦК України.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд з посиланням на цю ж обставину про добросовісність набуття відповідачами права власності на спірне майно, відмовив повністю у задоволені всіх заявлених вимог з посиланням на ст. 388 ЦК України.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна, тому що суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди, виданого на підставі рішення виконкому Писарівської сільської ради від 20 грудня 2001 року № 78 та свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди, виданого на підставі рішення виконкому Писарівської сільської ради від 28 березня 2003 року № 28, за ЗАТ "Вітосан" на праві колективної власності зареєстровані об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складає 63/100 ідеальних часток, у тому числі: бойня, літ № 25 загальною площею 300,4 кв. м; газобалонний склад, літ № 6 загальною площею 55 кв. м; маслокрупцех з прибудовами та спорудами літ № 5, загальною площею 329,6 кв. м та інше, указане в свідоцтвах, майно.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 31 травня 2011 року, що набрало законної сили, визнано недійсними (нікчемними) правочини, які були вчинені щодо спірного майна, і поновлено право власності щодо спірних об'єктів нерухомості за ЗАТ "Вітосан".

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено обставину, що договори купівлі-продажу є нікчемні (недійсні) правочини на підставі ст. 228 ЦК України, без застосування наслідків, передбачених ст. ст. 216, 236 ЦК України.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як роз'яснено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , позовна вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним чи про встановлення нікчемності правочину, так і у вигляді самостійної вимоги за наявності рішення про визнання оспорюваного правочину недійсним. Така вимога може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суди, у порушення ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України, на вказані вимоги закону уваги не звернули, не визначились з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до них, не врахували, що позов заявлено з підстав, передбачених ст. ст. 216, 1212 ЦК України, як наслідок недійсного (нікчемного правочину) встановленого рішенням суду.

Районний суд відмовляючи в позові при витребуванні майна на підставі ст. 1212 ЦК України, а апеляційний суд, відмовляючи в позові з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, не звернули уваги на те, що позов пред'явлено не про витребування майна із чужого незаконного володіння як особою, яка не була стороною договору, а з підстав ст. 216 ЦК України як наслідок недійсності правочину, при якому добросовісність набувача не має правового значення. Отже, суди у порушення ст. 11 ЦПК України вийшли за межі позовних вимог (підстава позову).

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Вітосан" задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 5 червня 2013 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.