Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І., за участю представника відповідача Кренця О.С., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Надра" про стягнення процентів за фактичний строк зберігання вкладу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Сумської області від 26 вересня 2013 року,

У червні 2013 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 28 листопада 2008 року між сторонами укладено договір № 706040 строкового банківського вкладу (депозиту) "Мій вибір" в доларах США, відповідно до умов якого позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 6200 доларів США строком на три місяці з процентною ставкою 12,6% річних.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору банківського вкладу, рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 12 травня 2009 року з публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") на користь позивача стягнуто суму вкладу у розмірі 6200 доларів США та 3% річних від простроченої суми у розмірі 36 доларів США.

24 червня 2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кролевецького районного управління юстиції Сумської області відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення.

Посилаючись на те, що банком вклад повернуто лише 16 лютого 2011 року, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь відсотки за користування банківським вкладом за період з 1 березня 2009 року по 15 лютого 2011 року у розмірі 1534,6 доларів США.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 15 серпня 2013 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ПАТ КБ "Надра" на користь ОСОБА_5 проценти на банківський вклад за користування грошовими коштами протягом періоду з 1 березня 2009 року по 15 лютого 2011 року включно, виходячи з процентної ставки 12,6%, яка вказана у договорі № 706040 від 28 листопада 2008 року у розмірі 1534,6 доларів США.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позову в частині стягнення процентів за зберігання вкладу з 1 березня 2009 року по 30 грудня 2009 року відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

У задоволенні позову в частині стягнення процентів за зберігання вкладу з 31 грудня 2009 року по 15 лютого 2011 року відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ "Надра" порушено умови договору банківського вкладу та вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) щодо своєчасного повернення відсотків за депозитним договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову в частині стягнення процентів за зберігання вкладу з 1 березня 2009 року по 30 грудня 2009 року, апеляційний суд виходив з пропуску позивачем строку позовної давності, зазначивши, що залишення позову без розгляду в частині стягнення процентів за цей період не зупиняє перебігу строку позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення процентів за зберігання вкладу з 31 грудня 2009 року по 15 лютого 2011 року, апеляційний суд вважав необґрунтованими заявлені вимоги в цій частині.

Проте з такими висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Частиною першою ст. 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до змісту ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (№ 6-140цс13) від 25 грудня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 12 травня 2009 року з ПАТ КБ "Надра" на користь позивача стягнуто суму вкладу у розмірі 6200 доларів США та 3% річних від простроченої суми у розмірі 36 доларів США.

Вирішуючи спір в частині стягнення процентів за зберігання вкладу з 1 березня 2009 року по 30 грудня 2009 року, апеляційний суд зазначив, що умови договору банківського вкладу виконані банком 31 грудня 2009 року шляхом перерахування банківського вкладу у розмірі 6200 доларів США та відсотків по 27 лютого 2009 року у розмірі 194,58 доларів США на поточний (картковий) рахунок позивача, з якого 16 лютого 2011 року проведена видача готівки на вказану суму, а тому вважав, що відносини між сторонами виникли не з договору банківського вкладу, а з договору банківського рахунку.

Згідно п.1.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу вкладні (депозитні рахунки).

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Наявний в матеріалах справи звіт по депозиту не містить відомостей про номер поточного рахунку позивача, у зв'язку з чим висновок суду про те, що відносини між сторонами виникли не з договору банківського вкладу, а з договору банківського рахунку є помилковим.

Крім того, дійшовши висновку, що позивач мала право на одержання відсотків тільки за період з 1 березня по 30 грудня 2009 року, апеляційний суд залишив поза увагою, що відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Поряд з цим, дійшовши висновку про пропуск позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення відсотків за вищевказаний період, апеляційний суд, пославшись лише на ухвалу суду першої інстанції від 7 липня 2011 року про залишення без розгляду вимог про стягнення відсотків за період з 1 березня 2009 року по 15 лютого 2011 року включно, не врахував наявного в матеріалах справи рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 7 липня 2011 року, яким стягнуто з ПАТ КБ "Надра" на користь ОСОБА_5 328 доларів США та не з'ясував період за який стягнуто вказану суму.

З огляду на викладене, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення процентів за зберігання вкладу з 31 грудня 2009 року по 15 лютого 2011 року є передчасним.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 26 вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.