Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я,

за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 5 вересня 2013 року

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі - ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я.

Посилався на те, що з 7 березня 1973 року по 25 травня 2001 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" і під час роботи отримав професійні захворювання. Так, згідно з актом розслідування хронічного профзахворювання № 11 від 1 квітня 2004 року йому встановлено наявність захворювань у вигляді ХОЗЛ пилової етології II ступеня у фазі загострення, емфізем легень I-II ступеня захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість III ступеня професійного характеру (основний діагноз). РОХП більш виражений у поперечно-крижовому відділі, правостороння люмбошалгія, пресбіопія, халязіон нижньої повіки ока, гіпертоніко-атеросклеротична ангіопатія сітківки (супутній діагноз). Відповідно до акта розслідування хронічного професійного захворювання за № 24 від 18 березня 2010 року були встановлені наступні професійні захворювання: силікоз I ступеня S, 2/2, повільний розвиток, захворювання професійне встановлено первинно. Повторно: ХОЗЛ пилової етології II ступеня у фазі загострення. Емфізема легень I-II ступеня ЛН II ступеня, захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість зі значним ступенем зниження слуху (IV ступеня) професійного захворювання (основний діагноз). Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба II ступеня СН IIА ступеня. Пресбіопія. Гіпертонічна ангіопатія сітківки. Цукровий діабет 2 тип, середнього ступеня тяжкості, некомпенсований. Дискуляторна енцефалопатія (атеросклеротична+гіпертонічна) I-II ступеня з лікворно - венозною дисциркуляцією. Розповсюджений остеохондроз хребта з сенсорними порушеннями. 2-х сторонній плечолопатовий периартроз конкрактурой в плечових суглобах (супутній діагноз). Відповідно до вказаних актів професійне захворювання виникло через недосконалість технологій, неефективність використання засобів індивідуального захисту, довготривалу робота у шкідливих умовах, незабезпечення роботодавцем виконання вимог ГОСТу 12.1.005-88 "Санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони", ДСН 3.3.6-037-99 "Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку", ГОСТу 12.1.003-83 "ССБТ. ШУМ. Загальні вимоги до повітря робочої зони", Інструкцію по утриманню виробничих приміщень за №658-66, тобто роботодавець не створив здорових та безпечних умов праці відповідно до вимог закону. У 2006 році ОСОБА_3 встановлено 50 % втрати працездатності та встановлено III групу інвалідності, а з червня 2012 року 80 % втрати працездатності та встановлено II групу інвалідності, що завдало йому моральної шкоди, яку просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми у розмірі 10 000 грн. Просив стягнути з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" моральну шкоду в розмірі 6 000 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 7 500 грн. Стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 4 500 грн. Стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" в дохід держави судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 5 вересня 2013 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми - Метельов С.В. просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 7 березня 1973 року по 25 травня 2001 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" та працював формовщиком (а.с. 6-7).

Відповідно до акта розслідування хронічного профзахворювання № 11 від 1 квітня 2004 року йому встановлено наявність захворювань у виді: хронічний обструктивний бронхіт пилової етології II ст. в фазі загострення. Емфізема легень І-ІІ ст., захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість III ст. професійного характеру (основний діагноз). РОХП більш виражений у поперечно-крижовому відділі, правостороння люмбошалгія, пресбіопія, халязіон нижньої повіки ока, гіпертоніко-атеросклеротична ангіопатія сітківки (супутній діагноз) (а.с. 8).

Відповідно до акта розслідування хронічного професійного захворювання № 24 від 18 березня 2010 року позивачу були встановлено наявність наступних професійних захворювань: силікоз І ст. 8/8, 2/2 повільний розвиток. Захворювання професійне. Встановлено первинно. Повторно: хронічний обструктивний бронхіт пилової етології II ст. у фазі загострення. Емфізема легень II ст. ЛН П ст. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість зі значним ступенем зниження слуху (4ст.) професійного характеру. Основний діагноз. Ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз. Гипертонічна хвороба II ст. СН 2А ст. Пресбіопія. Гіпертонічна ангіопатія сітківки. Цукровий діабет 2 тип, середнього ступеня тяжкості, некомпенсований. Дисциркуляторна енцефалопатія (атеросклеротична+ гіпертонічна) І-ІІ ст. з лікворно-венозною дисциркуляцією. Розповсюджений остеохондроз хребта з сенсорними порушеннями, 2-х сторонній плечелопаточний периартроз конкрактурой в плечових суглобах. Супутній діагноз. Відповідно до зазначених актів професійне захворювання виникло через недосконалість технологій, неефективність використання засобів індивідуального захисту, довготривала робота у шкідливих умовах, незабезпечення роботодавцем виконання вимог ГОСТу 12.1.005-88 "Санітарніо-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони", ДСН 3.3.6-037-99 "Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку", ГОСТу 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Загальні вимоги до повітря робочої зони", Інструкцію по утриманню виробничих приміщень №658-66 (а.с. 9).

Згідно з довідкою МСЕК № 766 від 23 червня 2004 року ОСОБА_3 вперше встановлена III група інвалідності 16 червня 2004 року з втратою професійної працездатності 45%: хронічний бронхіт - 30%, туговухість - 15% (а.с. 32-35 ).

Згідно з актом МСЕК № 617 від 8 червня 2005 року, відсоток втрати працездатності по встановленим захворюваннях та група інвалідності підтвердились ( а.с. 36-39), а згідно з актом огляду МСЕК № 595 від 7 червня 2006 року позивачу підтверджена третя група інвалідності, але відсоток втрати працездатності встановлено в розмірі 50 %: хронічний бронхіт - 30 %, туговухість - 20 % (а.с. 40-43 ).

У відповідності з висновком МСЕК від 17 червня 2010 року ОСОБА_3 встановлено 80 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 18 березня 2010 року, у тому числі 30 % - первинно та встановлено II групу інвалідності (а.с. 44-47).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 1-1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ), Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці" (2694-12) (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV (229-15) ), КЗпП України (322-08) , а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно з роз'ясненнями, визначеними у п. 13 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року (v0005700-01) ), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до вимог ст. 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (717-16) внесені зміни до абз. 4 ст. 1, підп. "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, а також виключено ч. 3 ст. 34 Закону № 1105- XIV, скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Відділення.

Суди дійшли правильного висновку про те, що у зв'язку із отриманням за час роботи в ПАТ професійних захворювань, позивач втратив професійну працездатність спочатку на 45 % та став інвалідом третьої групи з 16 червня 2004 року, а згодом і на 80 % та став інвалідом другої групи - з 7 червня 2010 року, в результаті чого зазнав моральних страждань, для позивача дійсно настали негативні наслідки, значно змінився звичний стиль життя, а тому обґрунтовано стягнув кошти на відшкодування моральної шкоди, що відповідає вимогам ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, а також ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

У зв'язку зі змінами у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року (1105-14) , страхова виплата за моральну шкоду провадиться за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України лише щодо вимог, заявлених з підстав втрати працездатності, встановленої висновком МСЕК до 1 січня 2006 року. Відповідальність за моральну шкоду за вимогами, заявленими щодо втрати працездатності, встановленої після зазначеної дати, несе особа, з якою потерпілий перебував у трудових відносинах, на підставі ст. 1167 ЦК України.

Оскільки за час роботи в ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" позивачу вперше встановлена III група інвалідності 16 червня 2004 року з втратою професійної працездатності 45 % та 80 % (в тому числі 30 % первинно) в зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 18 березня 2010 року, суд правильно стягнув моральну шкоду в розмірі 7 500 грн з відділення ВД ФССНВ в м. Суми та 4 500 грн з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе".

Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням всіх обставин та вимог закону, з дотриманням вимог розумності та справедливості.

Викладені в судових рішеннях висновки відповідають фактичним обставинам, встановленим на підставі поданих сторонами доказів, і ґрунтуються на нормах матеріального права. Порушень норм процесуального законодавства при проведенні оцінки доказів не встановлено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

На підставі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 5 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.