Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал" про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року,-

У березні 2012 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал" заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 2 465 893,15 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 червня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № CL - 301/379/2007, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 119 507 швейцарських франків зі сплатою 49 % річних та терміном повернення до 16 червня 2013 року.

Крім того, 16 червня 2007 року були укладені договори поруки між банком і ОСОБА_5 та між банком й ТОВ "Капітал" укладено договір поруки.

На підставі договорів купівлі - продажу кредитного портфелю від 25 червня 2010 року та від 12 листопада 2010 року ПАТ "ОТП Банк", яке є правонаступником ЗАТ "ОТП Банк", відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 25 липня 2013р утворилася заборгованість в розмірі 2 465 893,15 грн з яких: 474354,50 грн - заборгованість по кредиту; 55 945,10 грн - заборгованість по відсотках; 1 935 593,54 грн - пеня за прострочення виконання зобов'язань, просив позов задовольнити.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ "Капітал" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором № CL - 301/379/2007 від 16 червня 2007р. в розмірі 2 465 893,15грн, з яких 474 354,50 грн - заборгованість по кредиту, 55 945,10 грн. - заборгованість по відсотках, 1 935 593,54грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань, а також судовий збір в розмірі 3 219 грн.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивача пені за порушення умов кредитного договору змінено, зменшено її розмір з 1 935 593,54 грн до 30 000 грн й визначено, що сума кредитної заборгованості станом на 25 року 2013 року складає 560 299,60 грн замість зазначеної суми 2465 893,15 грн.

В частині стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача суми сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 3 219 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ "Капітал" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судові витрати по 1073 грн з кожного.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого фактично погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позичальник ОСОБА_4 не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, яка повинна бути стягнута солідарно з нього та поручителів ОСОБА_5 та ТОВ Капітал".

Виходячи із положень ч.3 ст. 553 ЦК України, апеляційний суд зменшив розмір стягнутої місцевим судом пені за порушення умов кредитного договору з огляду на те, що пеня значно перевищує загальну суму кредитної заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Доводи скарги про те, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не має права вимагати повернення кредитної заборгованості у зв'язку з відсутністю у позивача права на здійснення фінансових операцій та права на здійснення валютних операцій, за наявності діючих, не визнаних недійсними договорів кредиту, поруки та купівлі-продажу кредитного портфелю колегія не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини, які не були предметом перегляду судом апеляційної інстанції, не можуть бути підставою для перегляду судом касаційної інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в апеляційному порядку відповідачами оскаржувалося рішення суду першої інстанції лише в частині нарахування пені й суд апеляційної інстанції, перевіряючи судове рішення лише в цій частині, зменшив її розмір.

В іншій частині рішення місцевого суду не оскаржувалося.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Інші матеріали витребуваної справи також не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Рішення суду першої інстанції в тій частині, яка була предметом перегляду апеляційним судом, та рішення апеляційної інстанції є законними й обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4 відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.