Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М., Журавель В.І., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Лігал Едвайс" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року,

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Лігал Едвайс" (далі - ТОВ "Юридична Компанія "Лігал Едвайс") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначивши в обгрунтування, що 12 вересня 2006 року між акціонерним комерційним банком "Європейський" (далі - АКБ "Європейський") та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № 020-В/02 на надання кредитної лінії з правом відновлення, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 800 000 гривень строком до 11 вересня 2009 року зі сплатою 15% річних за користування кредитними коштами.

14 листопада 2006 року між АКБ "Європейський" та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 15 листопада 2006 року між АКБ "Європейський" та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку належні їй на праві власності дві земельні ділянки площею по 2,2842 га, розташовані на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Вартість предмета іпотеки визнано у розмірі 7000000 гривень.

1 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено додатковий договір № 2 до договору кредиту, яким встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти у розмірі 15% річних до 31 жовтня 2008 року, а з 1 листопада 2008 року - 16,75%.

2 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_4 укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до умов якого збільшено строк повернення кредиту до 20 листопада 2011 року, а нараховані відсотки у розмірі 54 670,27 доларів США - до 2 лютого 201 року.

23 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_4 укладено додатковий договір до кредитного договору про встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 14 %.

29 грудня 2010 року між банком та ОСОБА_4 укладено додатковий договір до кредитного договору про встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 16 %.

29 квітня 2009 року між АКБ "Європейський" та ТОВ "Вектор-Прогрес" укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого товариство набуло право вимоги за кредитним договором.

22 листопада 2010 року між ТОВ "Вектор-Прогрес" та ПАТ КБ "Володимирський" укладено договір про заміну іпотекодержателя (відступлення права вимоги) за договором іпотеки, відповідно до умов якого до нового іпотекодержателя перейшли права вимоги до ОСОБА_3

29 серпня 2011 року між ПАТ КБ "Володимирський" та ТОВ "Юридична компанія "Лігал Едвайс" укладено договір № 09/11/50 про відступлення прав вимоги за договором застави майнових прав № 28/ПЮ/09/76/З від 25 серпня 2011 року, відповідно до умов якого до товариства перейшло право вимоги за кредитним договором та визначено вартість предмета застави у розмірі 7 490 035 гривень 13 копійок.

30 серпня 2011 року між ПАТ КБ "Володимирський" та ТОВ "Юридична компанія "Лігал Едвайс" укладено договір про заміну нового іпотекодержателя на наступного (відступлення права вимоги) за договором іпотеки, відповідно до умов якого товариство набуло право вимоги за кредитним договором, додаткових угод до нього та договору іпотеки.

Того ж дня між ПАТ КБ "Володимирський" та ТОВ "Юридична компанія "Лігал Едвайс" укладено додатковий договір до договору № 09/11/50 про відступлення прав вимоги за договором застави майнових прав, відповідно до якого до заставодержателя перешли усі права вимоги за кредитним договором на загальну суму 7 491 855 гривень 13 копійок. Зазначено, що загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 6 368 880 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом 1 121 155 гривень 13 копійок. Вартість предмета іпотеки визначено у розмірі 7 491 855 гривень 13 копійок.

Оскільки ОСОБА_4 належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором та додатковими умовами до нього, у зв'язку з чим станом на 1 листопада 2012 року виникла заборгованість за договором не погашена, у зв'язку з чим позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмети іпотеки - дві земельні ділянки площею по 2,2842 га, які розташовані на території Сеньківської селищної ради Бориспільського району Київської області (кадастрові номера 3220886700:09:003:0111 і 3220886700:09:003:0107), належні ОСОБА_3 на праві власності, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною 7 000 000 гривень.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановив невиконання ОСОБА_4 належним чином умов кредитного договору, а тому на підставі Закону України "Про іпотеку" (898-15) та п. 5.2 договору іпотеки дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не дослідив наданий ОСОБА_4 в якості письмового доказу висновок експертного дослідження № 1-22/03 від 22 березня 2013 року, відповідно до якого підписи у додаткових договорах від 2 листопада 2010 року (про продовження строку використання кредитних коштів), від 23 листопада 2010 року (про зміну розміру процентної ставки) та від 29 грудня 2010 року (про зміну розміру процентної ставки та встановлення розміру нарахованих відсотків) від імені ОСОБА_4 виконані не ним, а іншою особою, зазначивши, що вказаний висновок не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про судову експертизу" (4038-12) .

Разом з тим, ч. 1 ст. 64 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Не надавши оцінки експертному дослідженню, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 212 ЦПК України на принцип рівності сторін, визначений ст. 5 ЦПК України.

Крім того, в порушення вимог ст. 316 ЦПК України, судом першої інстанції не наведено розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, з якої суд виходив, звертаючи стягнення на майно.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити фактичні обставини справи та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.