Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення невиплачених процентів за договором банківського вкладу, отриманого у порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2013 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27 серпня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_4 (батько позивача) укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000703797380 "Стандарт довгостроковий", згідно з яким останній вніс на депозитний рахунок 8 тис. грн терміном на 2 роки, тобто до 27 червня 2010 року. 01 липня 2008 року між тими ж сторонами укладено договір банківського вкладу № SAMDN47000703811736 "Копілка" на суму 7 тис. грн терміном на 12 місяців (до 01 липня 2009 року включно). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. ОСОБА_3 як спадкоємець отримала суму вкладів та нарахованих процентів за вкладами ОСОБА_4 у розмірі 16 475 грн 38 коп. Проте, на думку позивача, відповідач не виплатив позивачу процентів за користування вкладами на загальну суму 4 522 грн 83 коп., яку просила стягнути з відповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2013 року, у задоволенні указаного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити й повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 27 серпня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000703797380 "Стандарт довгостроковий", згідно з яким останній вніс на депозитний рахунок 8 тис. грн терміном на 2 роки, тобто до 27 червня 2010 року включно.

01 липня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено договір банківського вкладу № SAMDN47000703811736 "Копілка" на суму 7 тис. грн терміном на 12 місяців, тобто до 01 липня 2009 року включно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

04 вересня 2010 року ОСОБА_3 як спадкоємець після смерті свого батька ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на указані грошові вклади.

13 квітня 2011 року ОСОБА_3 отримала готівкою суми вкладів та проценти за цими вкладами, нараховані до дня смерті вкладника ОСОБА_4, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, у загальному розмірі 16 475 грн 38 коп.

На обґрунтування свого позову ОСОБА_3 зазначила, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не виплатив їй процентів за користування вкладами на загальну суму 4 522 грн 83 коп., тобто до дня отримання вкладів, а не до дня смерті її батька.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зобов'язання банку нараховувати проценти за договором банківського вкладу припиняється смертю вкладника, а тому позивач як спадкоємець не має права на отримання процентів після смерті свого батька.

Проте із вказаними висновками судів погодитися не можна у зв'язку з наступним.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1216, 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Згідно зі ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Тобто сторонами правовідносин за договором банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор). Оскільки зобов'язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не пов'язане з особою вкладника, у зв'язку зі смертю вкладника (кредитора) таке зобов'язання не припиняється. До спадкоємців вкладника переходить право на вклад у банку та проценти, нараховані на суму вкладу до дня фактичного повернення коштів.

Указаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постановах: від 29 травня 2013 року № 6-39цс13; від 04 вересня 2013 року № 6-67цс13; від 18 вересня 2013 року № 6-65цс13, які в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд на вищевказане положення закону уваги не звернув, на порушення вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, не врахував, що виконання банком зобов'язань виплачувати вкладникові проценти на суму вкладу не пов'язане з особою останнього, а тому не припиняється внаслідок смерті вкладника та входить до складу спадщини.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

Ураховуючи, що суди першої й апеляційної інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212- 215, 303, 315 ЦПК України не дотрималися норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.