Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 7 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 жовтня 2013 року,

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 10 січня 2009 року між ТОВ "Комерційний банк "Дельта", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_6 був укладений договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки НОМЕР_1, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу кредитну лінію на загальну суму 30000 гривень, встановивши ліміт кредитної лінії - 3000 гривень та надав платіжну картку для здійснення обслуговування держателя на умовах, викладених у тарифному пакеті "Visa Класичний".

Згідно умов надання кредитної картки "Visa Classik" строк кредитування встановлений строком дії картки 12 місяців.

Відповідно до п. 5.10 Правил здійснення операцій за картковими рахунками, відкритими фізичним особам, затверджених головою ради Директорів ТОВ "Комерційний банк Дельта" від 12 квітня 2007 року держатель картки зобов'язаний щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за місяцем виникнення заборгованості сплачувати обов'язковий мінімальний платіж, який складається з платежу від суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, нарахованих процентів за обслуговування кредитного залишку, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 18 грудня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 2140 гривень 46 копійок, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 7 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" заявлені після спливу строку позовної давності, встановленого ст. ст. 256, 257 ЦК України та врахував вимоги ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", якою передбачено, що у спорах щодо споживчого кредитування позовна давність застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст.ст. 213- 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.

Відповідно до п.1.4 договору кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів і кожна наступна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі та не потребує підписання додаткових угод.

Таким чином, судами не з'ясовано чи узгоджується дана умова договору з вимогами ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України, чи передбачає вказаний пункт пролонгацію договору у випадку порушення його умов.

Крім того, як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Поряд з цим, пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону, стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту (правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою у справі № 6-126цс13).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанції участі не брав і заяву про застосування строку позовної давності не подавав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції викладеного не врахував, повно та всебічно не з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з застосуванням позовної давності, а апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вказані порушення залишив поза увагою та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно з'ясувати фактичні обставини справи та надати належну оцінку зібраним у справі доказам й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 7 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.